1. ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ СУБ
Педагогіка партнерства – це ключовий компонент формули Нової української школи, це взаємна повага до особистості, це педагогіка з особистісно орієнтованим навчанням у центрі якого – дитина. Це :
-
повага до особистості;
-
доброзичливість і позитивне ставлення;
-
довіра у відносинах і стосунках;
-
діалог – взаємодія – взаємоповага;
-
розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків).
Основна парадигма педагогіки партнерства – становлення людини, її духовності, індивідуальності, її самотворення, самопрограмування.
Основа соціального партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем, батьками та іншими представниками соціуму. Усі вони є добровільними та зацікавленими, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат, об’єднані спільними цілями та прагненнями та діють за принципами:
-
рівність сторін;
-
добровільність прийняття зобов’язань;
-
обов’язковість виконання домовленості.
Розроблені ключові правила взаємодії всіх учасників освітнього процесу, які випливають зі світоглядних положень нового Закону України «Про освіту» та реформи НУШ.
Оновлення системи взаємостосунків між учнем та вчителем – діалог, взаємодовіра, підтримка, активна співпраця з батьками дітей позитивно впливають на шкільне освітнє середовище.
Освітнє шкільне середовище – це простір дитинства, який будується на засадах рівності, діалогу, співрозвитку, прийняття.
Переосмислення ролі вчителя оновлює критичне мислення і відповідні цілеспрямовані дії.
Учитель – фасилітатор (той, хто підтримує дитину в її навчальній діяльності через педагогічну взаємодію, допомагає, надихає).
Учитель – тьютор (той, хто індивідуально працює з інтересом дитини – виявляє освітні запити, проектує освітню діяльність).
Оновлений учитель – справедливий учитель має найбільшу повагу та довіру серед учнів.
Учитель має бути другом, а родина залучена до побудови освітньої траєкторії дитини.
Спільні справи учнів, батьків, вчителів виховують соратника, однодумця.
Думка дітей головна! Бо для кого ми працюємо?
Зміна підходів до оцінювання результатів навчання як можливості відстеження процесу пізнання учнів, діагностика їх потреб, оцінювання навиків вищого порядку: креативність, критичне мислення, пошук рішень, здатність до співпраці та взаємної відповідальності, здатність до застосування отриманої інформації
Долучення до флешмобів, конкурсів, змагань формує творчу активність, творче мислення, допомагає розкрити таланти та творчі здібності.
Моделювання життєвих ситуацій спонукає до адекватної діяльності в нових умовах, збагачує життєвий досвід.
Через діалог до школи з’являється більше довіри. Діти не тікають після уроків додому, а активно проявляють себе.
Аналіз виконання справи, обмін думок, вражень утверджує самопізнання, самооцінку, самоаналіз, робить учня рівноправним учасником освітнього процесу, відповідальним за результат.
Новітнє інформаційно – комунікативне оснащення спонукає до педагогічної активності вчителя, підвищує ефективність його роботи, уможливлює індивідуальний підхід до навчання.
Оновлення методичного інструментарію вчителя – застосування методів навчання, заснованих на співпраці, активній участі дитини у навчанні сприяє формуванню нового освітнього середовища (розвиваючого, мотивуючого і для вчителя, і для учня).
