ПРИНЦИП ВІДЧУТНИХ НАСЛІДКІВ
Метод по принципу відчутних наслідків –прекрасний спосіб не лише корекції
поведінки, а і виховання відповідальності і самостійності в дитини.
Цей метод гарна альтернатива покаранню у вигляді фізичного чи вербального
насилля, наказів, приниження, докорів.
Суть полягає в тому, щобатьки створюють такі умови, в яких дитина стикається
із наслідками своєї поведінки. Принцип дії в тому, що дитина, позбавляючись
чогось дуже важливого для себе, відчуває страждання і як наслідок, починає
замислюватися над поведінкою.
Особисто мені цей метод подобається оскільки він надає дитині відчуття вибору.
Таким чином дитина розуміє, що її поважають і з нею рахуються.
З власного досвіду можу сказати, що існує 3 особливості, дотримуючись яких
даний метод буде діяти.
По-перше, це вік. Даний метод сміливо вже можна використовувати з дітьми від
двох років (а з деякими раніше). Просто формулювати речення та наголошувати
на наслідках треба відповідно віку. Наприклад, ваша малеча не хоче одягатися, а
вам треба швидко зібратися. Згідно з цим методом, ви можете сказати «я дуже
поспішаю, одягайся швидше, якщо ти цього не зробиш, ми не встигнемо зайти до
магазину і купити тобі морозиво». 2,5 річна дитина вже здатна зрозуміти те, що ви
говорите і що її чекає у випадку, якщо вона буде повільно одягатися.
А наступний приклад «якщо ти отримаєш завтра двійку, оскільки не зробив домашнє
завдання, я буду змушена здати білети в кіно на завтрашній фільм і ми нікуди не
підемо» підходить більше для дітей підліткового віку.
Наступна особливість, яка гарантує дієвість методу відчутних наслідків –
сформований рівень довіри. Просто кажучи, дитина вірить вам і розуміє, що так,
як ви сказали, так і буде. Дитина повинна відчувати, що ви не кидаєте слова на вітер,
а говорите серйозно. Рівень довіри – є дуже важливим і досягається не одним днем.
Найголовніша умова при якій можна сформувати гарний рівень довіри – це
виконувати все, що ви сказали. Тобто все ж таки не зайти до магазину і не купити
морозива, якщо дитина не виконала вашого прохання! Якщо ви сказали, що не
дозволите подивитись мультиків дитині, оскільки вона кидалася піском в хлопчика
на майданчику навіть після вашого попередження, то так і треба зробити! А не
ввімкнути мультики оскільки мамі треба поговорити по телефону, а про майданчик і
про сказану вами фразу «якщо не припинеш кидатися піском в діток – не ввімкну
мультики» вже всі забули. Але дитина точно не забула і зрозуміла, що не завжди
мамі можна вірити і не все що вона говорить треба слухати.
Ми плавно перейшли до ще однієї особливості – наголошуйте на тих наслідках,
які вам підсилу проконтролювати. Одна моя знайома якось сказала своєму сину,
який вже з’їв на її думку «занадто багато солодкого на сьогодні» і хотів ще шматок
торту, почувши відмову, влаштував істерику – «якщо ти зараз не заспокоїшся, я
взагалі не буду пекти тортики». Кому мама зробила гірше? Як ви думаєте чи
дотримається вона такого обмеження?
На останок хочу застерегти про те, що наслідки можуть бути двох видів –
емоційні і відчутні (реальні). Емоційні – батьківські роздратування, образи,
ігнорування – не діють на відміну від наслідків відчутних, а лише спонукають
дитину до відчуття провини та занижують самооцінку. Реальні наслідки – це реальні
діі.
Як на мене, це найкращий метод регуляції поведінки дітей, оскільки всю
відповідальність ви надаєте дитини, а це в свою чергу допомагає виховувати
цілу низку гарних і потрібних для життя якостей.
