Формування нових підходів до здійснення аналітичної діяльності, спрямованої на ефективний розвиток початкової школи. Наступність (дошкільне відділення-початкова школа, початкова школа-середня школа).
Формування нових підходів до здійснення аналітичної діяльності, спрямованої на ефективний розвиток початкової школи. Наступність (дошкільне відділення-початкова школа, початкова школа-середня школа).
Проблема наступності між ступенями освіти стала особливо актуальною на сучасному етапі. Адже зміст кожної освітньої галузі впроваджується поетапно-дошкільна освіта, початкова школа, середня освітня ланка. Для кожного етапу розроблений Базовий компонент дошкільної освіти, Державний стандарт, базовий навчальний план і програми. Проблема наступності - одна зі складних і до кінця не розв'язаних проблем загальної освіти.
Її складність полягає у відсутності єдиних підходів. Багато років вона широко обговорюється вченими, фахівцями органів управління освітою, педагогами, батьками, але позитивно розв'язується лише на рівні окремих талановитих вихователів і вчителів.
Реалізація зв'язків між освітніми ланками є одним із напрямів стратегії розвитку системи освіти, в якій вже устоялась тенденція: старша ланка диктує свої вимоги попередній. Із цієї точки зору всім здається очевидним, що ВНЗ указує школі, якого випускника готувати, старша школа ставить свої вимоги основній, а та, у свою чергу, - початковій, початкова-дошкіллю.
До сьогодні ще існують претензії з боку школи на адресу дошкільних установ, а з боку працівників дитячих садів - до вчителів початкової школи. У чому ж причина суперечностей між найважливішими, основоположними ланками освіти?
На думку психологів «наступність» на дошкільному етапі розвитку означає забезпечення передумови до шкільного навчання.
Загальна готовність до школи визначається наявністю в дитини спеціальних навчальних компетентностей, необхідних для вивчення ряду навчальних предметів, таких, наприклад, як математика й українська мова.
Сьогодні технологія навчання досягла такого рівня, що будь-які знання можна дати дитині незалежно від її віку. Більше того, розуміння вікового періоду розвитку ставиться в залежність від організаційних чинників системи навчання. У цьому основна причина протиріч у наступності на всіх ланках шкільної освіти.
- Цільова наступність забезпечується шляхом виховання особистості розвитку її загальноінтелектуальних умінь, креативності, ініціативності, допитливості, самосвідомості, самооцінки тощо.
- Змістовна наступність забезпечується створенням зв'язаних навчальних планів і програм.
Кожен учитель, незалежно від того, працює він із молодшими школярами чи з підлітками, запитує себе: «Чому у дітей, які прийшли з однієї ланки до наступної відчувають великі труднощі в адаптації? Хто винен у тому, що в багатьох дітей спостерігається зниження успішності, втрата інтересу до навчання, неадекватність поведінки, погіршення взаємин з однолітками й дорослими?».
Особливу тривогу викликає зростання стомлення та перевтоми дитини. Стомлення та перевтома - це явища фізіологічного й хімічного порядку. Вони аналогічні отруєнню організму. Була відкрита отрута перевтоми - «кенотоксин», який негативно впливає не тільки на працездатність людини, а й на її загальний емоційний стан.
Наступність між дошкільною та початковою освітою
Здійснення наступності між дошкільною та початковою ланками полягає в тому, що нове, змінюючи старе, зберігає в собі його елементи. Наступність розглядається як один із принципів неперервної освіти.
Дошкільна освіта якісно змінилась у плані розуміння цілей підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей.
На кінець дошкільного періоду життя в дитини мають бути сформовані базові якості особистості: довільність, самостійність і відповідальність, креативність, ініціативність, свобода поведінки і безпечність, самосвідомість, самоставлення, самооцінка.
Спостерігається наступність в освітніх лініях Державного стандарту початкової загальної освіти і Базового компонента дошкільної освіти.
У реалізації цих завдань є певні проблеми:
• зняття суперечок між провідними лініями навчання та виховання суміжних вікових етапів, що визначають успіх всього подальшого гармонійного розвитку;
• проектування моделі цілісного освітнього простору на перехідному етапі від дошкільного навчального закладу до школи;
• керування процесом переходу від однієї діяльності (гри) до іншої (навчання);
• створення умови, необхідних для реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на суміжних етапах освіти.
Конкретними формами реалізації наступності є: проведення днів відкритих дверей в школі та дошкільному закладі; відвідування свят у школі (День знань, Свято букваря, останнього дзвоника); система відвідування вчителями старших груп, спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення "школи майбутнього першокласника"; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.
Щоб забезпечити реальну перспективність і наступність у роботі дошкільного закладу та школи важливо дотримуватись певних умов: співробітництво має бути довготривалим і нерозривним; робота - системною і плановою; завдання - комплексними та інтегрованими.
Якщо дошкільна освіта якісно змінилась у плані розуміння цілей підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, то й початкова школа не може лишитися у межах давніх уявлень про опору тільки на предметну готовність своїх найменших учнів до навчання. У початковій школі маємо створювати умови для подальшого повноцінного розвитку здобутків дошкільного віку і водночас для формування новоутворення молодшого шкільного віку – навчальної діяльності як провідної.
Наступність між початковою та середньою ланками освіти
Перехід учнів з початкової в середню ланку школи - одна з педагогічно найбільш складних проблем, а період адаптації в 5-му класі - один з найважчих періодів шкільного навчання. Підстав для такого твердження більш ніж достатньо: стан дітей в цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, іноді недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання та її результатами, з психологічної - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності. Це означає, що збільшується число дітей, що зазнають значні труднощі при навчанні та адаптації до нових умов організації навчального процесу. Для них особливо важлива правильна організація адаптаційного періоду при переході з початкової школи в середню ланку.
Перехідний період з початкової школи в основну позначається на всіх учасників освітнього процесу: учнів, педагогів, батьків, адміністрації школи, фахівців психолого-педагогічної служби.
Основною діяльністю молодшого школяра є навчання, а отже наприкінці цього періоду в нього має бути бажання вчитися і він повинен вміти вчитися.
Складовими готовності до навчання в середній школі можна вважати сформованість навчальної діяльності і успішне засвоєння навчальної програми початкової школи; сформованість новоутворень молодшого шкільного віку; наявність особистісних утворень молодшого підлітка у дитини 4-го класу, зокрема якісно нових взаємовідносин із дорослими і однолітками.
Успішність переходу від молодшої до середньої школи забезпечується врахуванням наступності і перспективності у розвитку дітей на цих суміжних освітніх ланках, зокрема цілеспрямованим формуванням у них психологічного механізму, що дозволить адекватно прийняти нову ситуацію діяльності і спілкування напередодні кризового періоду – психологічної готовності до навчання у основній школі. Це дозволить запобігти проявів підліткової дезадаптації; сприятиме підвищенню потенціалу загального психічного розвитку дитини, її повноцінному особистісному розвитку, забезпечить подальшу успішність у навчанні.
Скоротити перехідний період, пом'якшити пов'язані з ним фактори негативного характеру допоможуть скоординовані дії педагогічного колективу для більш ефективної організації навчально-виховного процесу і психолого-педагогічного супроводу учнів - випускників початкової школи - при переході їх в середню ланку.
Організація роботи з наступності починається ще в початковій школі, задовго до переходу дітей у п'ятий клас. З метою забезпечення реальної єдності педагогічних вимог методичними об'єднаннями вчителів початкових класів та вчителів-предметників основної школи виділяються основні вміння та навички учнів з предметів.
Попередній моніторинг рівня навченості учнів дає можливість спланувати і побудувати уроки так, щоб учні зі слабкою підготовкою отримували завдання репродуктивного рівня з обов'язковим коментарем вчителя і програмуванням на позитивну оцінку. Учні, які здатні працювати на конструктивному рівні, мають можливість вибрати собі завдання. Творчі завдання вчитель дає тільки в тому випадку, якщо впевнений, що клас готовий до виконання такого завдання. Для виконання будь-якого завдання дається чітка інструкція, а якщо потрібно, то зразок виконання. Це допомагає учнями в розумінні і виконанні завдання. При вивченні нової теми матеріал викладається вчителем гранично простою мовою, максимально доступним всім учням. Якщо вчитель бачить, що діти не до кінця зрозуміли матеріал, то пояснення повторюється.
У роботі вчителів важливо обережно користуватися таким тонким інструментарієм як оцінка. Проблема - виробити єдину систему при оцінюванні учнів в початковій і основній школі. Оцінка - це необхідну дію педагога в роботі з дітьми. І тут дуже важливі професійні вміння вчителя.
Якщо все-таки трапляється так, що учень написав, наприклад, контрольну роботу на початковий рівень, то він запрошується на додаткові заняття, і йому дається таке завдання, яке не можна не виконати, бо воно розробляється персонально.
При використанні здоров'язберігаючих технологій припускають не тільки розвантаження на уроці, але й уважне ставлення вчителя до навчального навантаження учнів вцілому.
Питання по домашньому завданні займає одне з основних місць в процесі навчання. Часто вони приводять до різкого збільшення навантажень. І треба визнати, що медики цілком справедливо б'ють з цього приводу на сполох. Не всі вчителі використовують диференційований підхід: домашнє завдання дається різного рівня, і учні самі вибирають, який варіант їм виконати. Природно, що якщо учень виконав завдання більш складного рівня, він заохочується.
Дуже важливо, щоб вплив вчителя здійснювався не тільки на уроці, але і в позаурочний час. Уроки української мови і розвитку мовлення на свіжому повітрі - це ще одна форма роботи з учнями. Також вчителі-предметники як і вчителі початкових класів проводять уроки-свята. До них діти готують питання для вікторини, малюнки, ребуси, твори.
Сучасному вчителю необхідно вміти педагогічно доцільно використовувати ігрові технології. Саме гра сприяє створенню ситуації успіху для кожної дитини. Гра дозволяє зняти психічне напруження, так як у випадку невдачі гру можна повторити кілька разів.
Вже в початковій школі вчителі широко використовують тестові технології.
Правильно організована робота педколективу - запорука успіху навчання дітей в основній школі.
