Внутрішня система забезпечення якості освіти Дзензелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Маньківської районної ради Черкаської області

Дата: 09.02.2021 12:48

Кількість переглядів: 846

Внутрішня система забезпечення якості освіти

 Дзензелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.

 Маньківської районної ради Черкаської області

ВСТУП

Блок І «Правила для учасників освітнього процесу»:

1.1. Правила для учнів

1.2. Кодекс корпоративної етики учасників освітнього процесу

Блок ІІ «Критерії оцінювання діяльності учнів і вчителів»

Блок ІІІ «Антибулінгова програма»

Блок ІV «Управління освітнім процесом»

Блок V «Порядок підвищення кваліфікації педагогічних працівників школи».

Блок VІ « Стратегія реалізації внутрішньої системи забезпечення якості освіти:

6.1. Стандарти і критерії оцінювання основних напрямків внутрішньої системи забезпечення освіти закладу.

6.2. Циклограма контрольно-оцінювальної діяльності .

Головною метою освітньої діяльності закладу загальної середньої освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Досягти даної мети можна, забезпечивши високий рівень якості освіти.

Внутрішня система забезпечення якості освіти передбачає цілий комплекс заходів, зокрема 4-ри блоки:

 «ПРАВИЛА», «АНТИБУЛІНГОВА ПРОГРАМА», «КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ», «УПРАВЛІННЯ», загальну стратегію системи якості і циклограму контрольно-оцінної діяльності.

Стратегія розроблена з метою створення дієвої системи управління якістю освіти у школі. Під час здійснення внутрішньої системи забезпечення якості освіти необхідно спиратися на такі принципи:

1. Дитиноцентризм. Головним суб’єктом, на якого спрямована освітня діяльність школи, є дитина.

2. Автономія закладу освіти, яка передбачає самостійність у виборі форм і методів навчання, визначення стратегії і напрямів розвитку закладу освіти, які відповідають нормативно-правовим документам, Державним стандартам загальної середньої освіти.

3. Цілісність системи управління якістю. Усі компоненти діяльності закладу освіти взаємопов’язані, це створює взаємозалежність між ними

4. Постійне вдосконалення.

5. Вплив зовнішніх чинників.

6. Гнучкість і адаптивність.

Стратегія виокремлює основні напрямки, які підлягають оцінюванню; стандарти і критерії, за якими здійснюється само та оцінювання діяльності.

В ході реалізації Стратегії можна використовувати різні підходи до самооцінювання: кількісний, описовий і комбінований, тобто поєднання кількісного й описового. За необхідності рівень освітньої діяльності, визначений описово, легко трансформується у кількісну оцінку.

Для вивчення якості освітньої діяльності у закладі можна використовувати такі методи збору інформації та інструменти:

- опитування (анкетування учасників освітнього процесу (педагогів,

учнів, батьків), інтерв’ю (з педагогічними працівниками, представниками учнівського самоврядування), фокус-групи (з батьками, учнями, представниками учнівського самоврядування, педагогами);

- Вивчення документації (річний план роботи, протоколи засідань

педагогічної ради, класні журнали тощо;

- Моніторинги (навчальних досягнень здобувачів освіти, педагогічної

діяльності (спостереження за проведенням навчальних занять, за освітнім середовищем), санітарно-гігієнічні умови, стан забезпечення навчальних приміщень, безпека спортивних та ігрових майданчиків, робота їдальні , вплив середовища на навчальну діяльність тощо);

- Аналіз даних та показників, які впливають на освітню діяльність

(система оцінювання навчальних досягнень учнів, підсумкове оцінювання учнів, фінансування закладу освіти, кількісно-якісний кваліфікаційний склад педагогічних працівників тощо);

інші інструменти, не заперечені законодавством.

Основними показниками, які підлягають контрольно-оцінній діяльності, є стандарти, визначені Державною службою якості освіти України для проведення аудиту (освітнє середовище, педагогічна діяльність, система оцінювання учнів і управлінські процеси)

Контрольно-оцінна діяльність проводиться з метою вивчення та оцінки якості освітньої діяльності і отримання інформації про реальний стан справ за кількома десятками параметрів, кожен з яких розкриває роботу закладу глибше. Така інформація допоможе проаналізувати сильні і слабкі сторони роботи школи, підкаже можливі шляхи підвищення якості освітньої діяльності, пройти цими шляхами — і отримати якісний результат.

Терміни контрольно-оцінної діяльності вказані у Циклограмі, яка є складовою загальної ВСЗЯО.

Отримані результати вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності є складовою звіту керівника перед громадськістю; може бути розглянутий на засіданні педагогічної ради. Щорічний звіт оприлюднюється на сайті закладу.

Блок І «Правила для учасників освітнього процесу»:

1.1. Правила поведінки здобувачів освіти

Правила базуються на чинному законодавстві України:

- Конвенція про права дитини;

- Конституція України;

- Закон України «Про освіту»;

- Закон України «Про загальну середню освіту»;

- Законом України «Про загальноосвітній навчальний заклад»;

- Закон України «»Про охорону дитинства»;

- Положення про загальноосвітній навчальний заклад

та іншими нормативно – правовими актами чинного законодавства України.

Правила для учнів

1. «Ми у безпеці»

1.1. Реально оцінюй небезпечні ситуації, задля запобігання травматизму.

1.2. Знай і дотримуйся правил техніки безпеки як під час уроків, так і після їх закінчення.

1.3. Пам'ятай про правила поводження з виявленими підозрілими предметами.

1.4. Ознайомся з місцем розміщення та правилами користування планами евакуації.

1.5. Закінчення заняття після дзвоника, тому під час перерви переходь з одного навчального кабінету до іншого спокійно, без метушні та галасу.

1.6. Особливо уважним будь під час руху сходами. При пересуванні слід триматися правого боку

1.7. Бережи майно школи, акуратно стався як до свого, так і до чужого майна, дотримуються чистоти і порядку на території школи.

1.8. Дотримуйся правил дорожнього руху та поведінки в транспорті, громадських місцях.

1.9. Школа – територія, на якій не місце будь-яким видам зброї, в т. ч. ножам, вибуховим, вогненебезпечним речовинам, алкогольним напоям, цигаркам, наркотикам, токсичним речовинам.

1.10. Цькування, бійки, залякування, лихослів’я та знущання над людиною є неприпустимими формами поведінки у школі та за її межами.

1.11. Ти можеш звернутися до свого класного керівника, чергового вчителя за допомогою, якщо проти тебе здійснюються протиправні дії.

2. «Ми ввічливі»

2.1. Поважай та цінуй себе, оточуючих та навколишнє середовище.

2.2. Вітайся з персоналом, вчителями та іншими дорослими.

2.3. Шкільна спільнота ставляться один до одного ввічливо, толерантно, справедливо та з повагою

2.4. Поважай цінності своєї школи

2.5. Час перерви — особистий час кожного, тому ти можеш його проводити за власним розсудом, але так щоб не заважати іншим.

2.6. Висловлюй свої погляди, не зачіпаючи гідності і почуттів інших людей

2.7. Проявляй повагу до старших, піклуйся про молодших

3. «Ми – старанні і наполегливі у навчанні»

3.1. Неси відповідальність за підготовку до уроків та пунктуальність, приходь за 15 хв. до початку занять за розкладом.

3.2. Ходи в чистому, випрасуваному одязі ділового стилю та чистому взутті, з охайною зачіскою.

3.3. Спортивний одяг, призначений для уроків фізкультури, на інших уроках недоречний.

3.4. Пам’ятай про зміну сезонів, верхній одяг залишай в роздягальні.

3.5. На урочисті загальношкільні заходи приходь у святковій формі.

3.6. Телефон на уроці використовуй лише для навчання, за вказівкою вчителя.

3.7. Йти зі школи та її території можна лише з дозволу вчителів або медичної сестри (попередньо узгодивши з батьками).

3.8. У разі пропуску занять пред'яви класному керівнику довідку або записку від батьків (осіб, їх заміняють) про причину відсутності на заняттях. У разі пропуску більше трьох днів представ довідку з медичної установи.

3.9. Досягай стабільно високих результатів у навчанні, працюючи самостійно та в команді

4. Прикінцеві положення:

4.1. За порушення цих Правил та Статуту школи учні притягуються до відповідальності, до них можуть бути вжиті такі стягнення: – усне зауваження; – запис зауваження в щоденник; – винесення догани, включно із занесенням її в особову справу учня; – виклик учня самого або з батьками на засідання Ради профілактики або малої педагогічної ради; – відшкодування завданої учнем матеріальної шкоди його батьками.

4.2. Ці Правила розповсюджуються на всіх учнів школи і є обов’язковими для виконання на всій території школи, а також під час усіх заходів, що проводяться школою.

Правила для вчителів

1. Виконуй Статут закладу освіти, правила і режим внутрішнього трудового розпорядку, умови контракту чи трудового договору.

2. Настановленням та особистим прикладом виховуй повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, працелюбності, стриманості, доброти та інших доброчинностей).

3. Поважай та розвивай традиції школи.

4. Дотримуйся педагогічної етики, моралі, поважай права учнів.

5. Ти маєш пам’ятати, що по-старому вже не буде. Тому, бери новий освітній продукт в руки і адаптуй його під себе.

6. Пильність і бажання вчитися – запорука майбутнього успіху вчителя в НУШ.

7. Соціальні мережі – трансляція твого життя, не забувай, що ти приклад для наслідування.

Правила для батьків

1. Вiдповiдальнiсть за здобуття дiтьми повної загальної середньої освiти в першу чергу покладається на вас. Тому, у разi вiдсутностi дитини у школi ви повиннi дiяти за наступним алгоритмом (ст. 15 Iнструкцiї з облiку дiтей i пiдлiткiв шкiльного вiку, затвердженої Постановою вiд 12 квiтня 2000 р № 646):

1.1. Якщо дитина захворiла. Телефонувати класному керiвнику i повiдомити про хворобу дитини до початку навчальних занять, бо вiдповiдно до Iнструкцiї ведення класного журналу, у роздiлi "Облiк вiдвiдування (пропускiв занять)" класний керiвник щодня вiдмiчає кiлькiсть урокiв, пропущених кожним учнем i вказує причину вiдсутностi. Коли дитина одужає, надати до школи медичну довiдку.

1.2. Якщо передбачається пропуск заняття за сiмейними обставинами (до 3-х днiв) надати письмове пояснення на iм'я класного керівника, або директора школи у перший день вiдсутностi дитини.

1.3. Якщо передбачається лiкування дитини в санаторiї, заздалегiдь надати заяву на iм'я директора школи i копiю документа, який є пiдставою для вiдсутностi дитини (путiвка, довiдка лiкаря тощо).

2. Станьте партнером для вчителя.

3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.

4. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.

5. Свої розбіжності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без дитини, пам’ятайте – все що ви говорите дома, вона говорить в школі.

6. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками.

7. Якщо ви хочете поговорити про дитину, домовтесь з вчителем заздалегідь, щоб не відволікати від освітнього процесу.

1.2. Кодекс корпоративної етики учасників освітнього процесу

«Додається»)

Блок ІІ «Критерії, правила і процедури оцінювання діяльності учнів і педагогів»

Нормативно-правові акти, що регулюють оцінювання учнів у системі загальної середньої освіти:

· Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (наказ МОН від 13.04.2011 № 329);

· Орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи (додаток до наказу МОН від 19.08.2016 № 1009 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 № 1222»). (стосуються 3-4 класів);

· Методичні рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу (наказ МОН від 20.08.2018 № 924). У 2020/2021 навчальному році ці методичні рекомендації є чинними для 1–3-х класів Нової української школи;

· Методичні рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів третього класу.

• Положення про атестацію педагогічних працівників ЗНЗ із змінами 2013 року (наказ МОН України від 08.08.2013 № 1135)

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь здобувачів освіти.

Оцінювання ґрунтується на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень самого учня.

Метою навчання є сформовані компетентності. Вимоги до обов’язкових результатів навчання визначаються з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності.

До ключових компетентностей належать:

1) вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;

2) здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування;

3) математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей в навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини;

4) компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження та дослідження;

5) інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади;

6) екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства;

7) інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основою цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях;

8) навчання впродовж життя, що передбачає опанування уміннями і навичками, необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі;

9) громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активність в житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов’язаних з різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров’я і збереження здоров’я інших людей, дотримання здорового способу життя;

10) культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості;

11) підприємливість та фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти є:

• контролююча - визначає рівень досягнень кожного учня, готовність

до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

• навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;

• діагностико-коригувальна - з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;

• стимулююче-мотиваційна - формує позитивні мотиви навчання;

• виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

При оцінюванні навчальних досягнень здобувачів освіти враховуються:

• характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

• якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

• сформованість предметних умінь і навичок;

• рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);

• самостійність оцінних суджень.

Характеристики якості знань взаємопов'язані між собою і доповнюють одна одну:

• повнота знань - кількість знань, визначених навчальною програмою;

• глибина знань - усвідомленість існуючих зв'язків між групами знань;

• гнучкість знань - уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомих;

• системність знань - усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших;

• міцність знань - тривалість збереження їх в пам'яті, відтворення їх в необхідних ситуаціях.

У 1-2-х класах використовується лише формувальне оцінювання; у 3-11 класах - формувальне і бальне у тісному взаємозв'язку.

Особливості формувального оцінювання:

• націлене на визначення індивідуальних досягнень кожного учня;

• не передбачає порівняння навчальних досягненнях різних учнів;

• широко використовує описове оцінювання;

• застосовує зрозумілі критерії оцінювання, за якими оцінюють учня, він стає свідомим учасником процесу оцінювання і навчання;

• забезпечує зворотний зв’язок – отримання інформації про те, чого учні навчилися, а також про те, як учитель реалізував поставлені навчальні цілі;

• визначає вектор навчання: виконавши завдання, учні дізнаються про те, якого рівня вони наразі досягли і в якому напрямку їм потрібно рухатися далі.

Вчитель, з метою впровадження формувального оцінювання, використовує такі передумови:

• ставить перед учнями виклики у вигляді пошуку причинно-наслідкових зв’язків, розгляду проблемних задач, реалізації проектів;

• спонукає учнів до самостійного мислення і конструювання відповіді;

• заохочує до обґрунтування думок і способу міркування;

• пропонує чіткі критерії оцінювання;

• формує в учнів розуміння, що будь-яке явище або процес потрібно розглядати всебічно;

• розвиває критичне мислення учнів.

У формувальному оцінюванні переважає оцінювання описове, яке спрямовується на індивідуальний прогрес учня. Тому вивчити впровадження формувального оцінювання в систему оцінювання навчальних досягнень учнів можна у процесі спостереження за проведенням навчальних занять. Під час спостереження за проведенням навчального заняття потрібно звернути увагу на такі аспекти роботи вчителя:

• відзначає динаміку успішності учня;

· визначає, що потребує виправлення або покращення у роботі учня;

• вказує на напрями виправлення помилок та подальшої роботи учня;

• заохочує учнів до роботи в парах та кооперативної (групової) роботи.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи (3-4 класи)

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів базової та старшої школи

Видами оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.

Об'єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі вивчення теми. Його основними завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками, схемами; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:

• усунення безсистемності в оцінюванні;

• підвищення об'єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;

• індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;

• систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;

• концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю й тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; умовами оцінювання.

Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік - на основі семестрових оцінок.

Учень має право на підвищення семестрової оцінки.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами орієнтоване:

· на учня й передбачає вимірювання його індивідуального прогресу

· на освітні стандарти та здійснюється в межах освітніх програм відповідно до адаптацій чи модифікацій, ІПР, у тому числі якщо учень не працює на рівні освітнього стандарту й модифікованих програм.

Комплексне оцінювання учнів з особливими потребами включає первинне (виявлення наявних знань); формувальне (формування компетентностей через пізнання); підсумкове (узагальнення рівня сформованих компетентностей, вироблених знань, умінь, навичок).

Мета комплексного оцінювання:

· визначити особливості динаміки розвитку учня з особливими освітніми потребами;

· надати йому ефективну підтримку;

· усунути перешкоди для його соціальної і навчальної активності тощо.

Отримана під час різних типів оцінювання інформація дає змогу педагогам уточнити й доповнити психолого-педагогічну оцінку розвитку дітей з особливими освітніми потребами, визначити цілі індивідуальної програми розвитку (ІПР), навчати їх на рівні класу й вчасно надавати підтримку, за потреби залучати спеціальних фахівців тощо.

Первинне оцінювання

В умовах інклюзивного навчання первинне оцінювання здійснюють, аби отримати інформацію про цілі навчання на початку вивчення програмової теми, розділу тощо. Це оцінювання іноді ототожнюють з поточним. Утім істотна відмінність у тому, що навчальні досягнення учнів не мають кількісного вираження у цифрах чи балах.

Первинне оцінювання дає вчителю уявлення про освітню ситуацію учня й допомагає спланувати подальші педагогічні кроки — виважені, поступові, без «перестрибування».

Первинне, або розпізнавальне оцінювання використовують, коли слід визначити:

· стартовий рівень успішності — попередньо проаналізувати рівень навченості з предмета, рівень сформованості компетентностей. Спостереження, запитання до вивчених тем, розділів чи до нової теми, передтестування дають змогу вчителю з’ясувати, на якому етапі опанування нового матеріалу в учня можуть виникнути труднощі, і спланувати кроки, аби їх уникнути;

· рівень сформованості знань, умінь, навичок за темою, за певний проміжок часу. Учитель спостерігає за учнем чи пропонує йому перед тестуванням наприкінці вивчення теми чи розділу виконати завдання, аби отримати попередню інформацію про рівень засвоєння матеріалу.

Первинне оцінювання потрібне також, якщо:

· учні мають різні рівні чи умови підготовки;

· учитель має забезпечити послідовність у засвоєнні змісту навчального матеріалу чи спланувати викладання й навчання відповідно до можливостей і потреб учнів, зважаючи на «зону найближчого розвитку» (за Львом Виготським); хоче з’ясувати — для ефективного навчання учня з особливими освітніми потребами йому достатньо застосувати принцип універсальності у навчанні (множинні способи) чи слід адаптувати, модифікувати навчальну програму.

Під час первинного оцінювання часто застосовують усні методи. Педагоги, які їх обирають, мають можливість поєднувати оцінювання мовних і мовленнєвих навичок з когнітивними та навпаки. Наприклад, коли учні озвучують певну інформацію, учитель визначає, наскільки вони зрозуміли її зміст.

Усні методи оцінювання — бесіду, коментування — успішно застосовують під час вивчення предметів, що спрямовані на розвиток усного викладу. Педагог, який формулює запитання й швидко оцінює відповіді учнів, досягає позитивного ефекту як під час фронтального, так й індивідуального опитування. Тож переваги методів усного оцінювання такі:

· широке спілкування між учителем і учнем, між учнем і однокласниками;

· розвиток умінь і навичок усного висловлювання учнів;

· миттєвий зворотний зв’язок;

· усунення помилок чи нерозуміння певної теми;

· гнучкість через комбінування типів запитань і рівнів складності відповідно до відповідей.

Недоліки в застосуванні усного методу оцінювання:

· вплив емоцій на результат;

· неповний зворотний зв’язок;

· коливання рівня складності;

· більша витрата часу на усне опитування тощо.

Формувальне оцінювання — це не спосіб контролю, що здебільшого є похвалою для одних і покаранням для других. Таке оцінювання педагоги проектують і реалізовують під час освітнього процесу за допомогою різних способів і технік.

Формувальне оцінювання відрізняється від традиційного поточного, оскільки дає учителю змогу:

· збирати й узагальнювати інформацію про учнів;

· отримувати від учнів зворотний зв’язок і завдяки цьому поліпшувати процес навчання й пізнання;

· оцінювати індивідуальні досягнення учня, не порівнюючи їх з досягненнями інших тощо.

Підсумкове оцінювання

Під час підсумкового оцінювання учителі визначають, чи відповідають отримані результати навчання учнів вимогам стандарту чи результатам, передбаченим ІПР. Для цього вони проводять різні контрольно-перевірочні роботи: тестування, диктанти, твори, проекти тощо. Завдання для таких робіт розробляють на основі змісту освітнього стандарту й освітніх програм, та ІПР.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів з ООП, учитель має дотримуватися кількох вимог.

Стимулювальний підхід — оцінювання має грунтуватись на позитивному принципі, тобто передусім слід враховувати досягнення учня, позитивну динаміку розвитку, а не його невдачі. Стимулом для учня має бути передусім не кількісна оцінка, а якісна — емоції вчителя, його оцінні судження й висловлювання, педагогічна техніка й невербальні засоби оцінювання.

Об’єктивність — перевіряти та оцінювати необхідно результати діяльності дитини відповідно до визначених для неї навчальних програм і критеріїв оцінювання, викладених у цих програмах. На оцінку не може впливати суб’єктивне ставлення до учня педагога чи інших учасників освітнього процесу.

Систематичність — контроль навчальних досягнень має бути постійним; його слід поєднувати з викладанням і закріпленням матеріалу.

Відкритість у поєднанні з конфіденційністю — слід повідомляти учневі його оцінку, обгрунтовувати її; залучати учня до аналізу та оцінювання власної діяльності, тим самим розвивати критичність мислення і самооцінку. Проте навчальні досягнення учня та його труднощі не мають бути об’єктом обговорення з іншими учнями класу та їхніми батьками.

Повага до особистості учня — оцінка не має принижувати учня чи викликати в нього негативні емоції, а навпаки — стимулювати до поліпшення своїх результатів, успіхів, викликати позитивні почуття. Учитель, оцінюючи досягнення учня, не має наголошувати на його особливостях, насміхатись з нього чи дорікати.

Оцінювання результатів — оцінювати слід знання, уміння та дії дитини, а не її особистість. Учитель має оцінювати навчальні досягнення учня кількісно чи якісно, обгрунтовувати виставлені бали, власні судження. Учень має зрозуміти, за що він одержує саме таку оцінку, яких результатів він досягнув, яких зусиль ще має докласти для їх поліпшення (якщо оцінка несхвальна).

Індивідуальний підхід — в умовах інклюзивного закладу це одна з надважливих вимог, яка передбачає урахування особливостей дитини, її досвіду, специфічних особливостей і труднощів; впливу психофізичного порушення на засвоєння знань і вмінь, ставлення до навчання.

Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими потребами

« повернутися