Досвід роботи Непийводи Л.М.
Досвід роботи Непийводи Л.М.
У наших руках — найбільша з цінностей світу — Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творить свою статую з безформного шматка мармуру: десь в глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого.
(В.О. Сухомлинський)
З 2018-2019 навчального року всі діти, які пішли до першого класу, прийшли вже в Нову українську школу. Було розпочато активне реформування загальної середньої освіти в Україні.
Реформа освіти має одночасно:
-
зупинити падіння якості освіти;
-
орієнтувати зміст освіти на компетентності (компетентність – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність);
-
«перенавчити» вчителів;
-
змінити структуру школи;
-
забезпечити всі перетворення ресурсами.
Учитель – це людина, на якій тримається реформа. Він повинен йти в ногу з часом, бути творчим, незалежним, конкурентоспроможним.
Учитель нового покоління:
-
психологічно та емоційно компетентна людина;
-
лідер і менеджер;
-
гарний професіонал;
-
вільний від стереотипів;
-
успішна людина;
-
володіє презентаційними навичками;
-
ефективний комунікатор та фасилітатор;
-
формує знання та навички потрібні у сучасному світі.
ОСВІТНІЙ ІДЕАЛ – випускник нової української школи — це:
-
цілісна всебічно розвинена особистість, здатна до критичного мислення;
-
патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами, здатний приймати відповідальні рішення, поважає гідність і права людини;
-
інноватор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку за принципами сталого розвитку, конкурувати на ринку праці, навчатися впродовж життя.
Тому важливо, щоб ми, вчителі й батьки, відчули сутність і важливість змін у переході від освіти знання до освіти компетентності, від авторитарної педагогіки до педагогіки партнерства.
За новим освітнім стандартом в основі навчання в початкових класах лежить інтегративний підхід (поєднання предметів, тем). Завдяки цьому зменшилася кількість предметів. Інтеграція дає змогу дітям сприймати предмети і явища цілісно, різнобічно, системно та емоційно. У нас з'явився новий інтегрований курс «Я досліджую світ». Інтегрований курс «Я досліджую світ» об’єднує навчальний зміст кількох освітніх галузей. Залежно від варіанту типової освітньої програми таких галузей може бути три: природнича, громадянська та історична, соціальна та здоров’язбережувальна. Або сім: мовно-літературна, математична, природнича, технологічна, соціальна та здоров’язбережувальна, громадянська та історична, інформатична.
На уроках з курсу «Я досліджую світ» формую в учнів цілісну картину світу в процесі опанування соціального досвіду. На уроці учні отримують знаня про природу і суспільство, вчаться проводити дослідження. Інтегрований курс сприяє розвитку наукової і технологічної грамотності учнів на основі набуття конкретного досвіду вирішення проблем.
Кожен день навчання розпочинається «ранковими зустрічами», під час яких діти знайомляться з планами на день, діляться власним досвідом, обмінюються щоденними новинами. Мета ранкових зустрічей – це :
• Створення спільноти в класі.
Практика ранкових зустрічей – одна з успішних; вона допомагає вчителю створити спільноту в класі, що зазвичай потребує часу, уваги й терпіння. Ранкова зустріч сприяє налагодженню взаємин між дітьми і дорослими, які формують відчуття колективу в кожного з його членів.
• Розвиток навичок спілкування
Уміння розмовляти і слухати – найважливіші якості, необхідні для демократичної культури. Ранкова зустріч дає дітям змогу брати участь у групових обговореннях, а вчителям – моделювати й активно розвивати в дітей уміння та навички ефективного спілкування, а саме:
* висловлювати свої думки так, щоб вони були зрозумілими іншим;
* уважно слухати, коли говорять інші;
* вирішувати проблеми за допомогою слів;
* ділитися своїми думками та ідеями з іншими.
• Розвиток соціальних навичок
Окрім сприяння розвитку навичок спілкування, практика ранкових зустрічей також допомагає вдосконалювати соціальні навички, а саме: емпатію, толерантне ставлення один до одного, розуміння позиції інших дітей тощо. Результати численних досліджень свідчать: діти з класів, де використовувалася практика ранкових зустрічей, демонстрували вищий рівень відчуття спільнотиі ширший діапазон позитивних проявів таких якостей:
* краще ставлення до школи й навчання;
* більша довіра та повага до вчителя;
* вищий рівень мотивації до навчання;
*глибше відчуття власної гідності;
* вироблені соціальні навички та поведінка;
* збільшення турботи про інших;
* повніше розуміння демократичних цінностей;
* ширша практика розв’язання конфліктів.
• Розвиток академічних навичок
Результати сучасних досліджень свідчать, що розвиток соціальних навичок допомагає підвищити академічні досягнення, забезпечує якісне навчання і викладання, сприяє розвитку таких умінь:
* розширення словникового запасу;
*уміння досліджувати, аналізувати й оцінювати навчальний матеріал;
* уміння відповідати на запитання;
* уміння використовувати нову інформацію.
• Створення у класі позитивного настрою
Повсякденні вправи, які проводять під час ранкової зустрічі, допомагають дітям навчитися співпрацювати з однолітками, поважати їх як особистостей. Позитивний настрій у класі створюється за допомогою:
*атмосфери довіри;
*відчуття належності до спільноти;
*участі в ухваленні рішень;
* вільного від критики ставлення вчителя;
* справедливості й неупередженого ставлення.
• Розвиток демократичних цінностей
Ранкові зустрічі дають можливість дітям дізнатися в доступній формі про демократичні цінності, а саме:
* Інклюзія: вчитель і діти сприймають внесок кожної дитини з однаковоюдоброзичливістю і повагою незалежно від здібностей, соціального походження чи статі.
*Активна участь: ранкова зустріч передбачає участь усіх дітей. Діти вітаються один з одним, обмінюються інформацією, ставлять запитання, коментують, долучаються до групової роботи.
*Критичне мислення: діти вчаться формулювати запитання, ставити під сумнів та оцінювати ідеї, які можуть відрізнятися від їхніх чи бути подібними.
* Толерантність і прийняття: дитина може не погоджуватися з ідеями інших, тоді ці питання розглядають у процесі вільної дискусії. Протилежні думки вислуховують і обговорюють, адже існує взаємна довіра серед дітей.
* Самостійне мислення: дітей заохочують до обміну власним досвідом та ідеями.
*Відкритість: висловлюють та обговорюють низку ідей. У щоденних новинах повідомляють доступну для всіх інформацію.
* Власна та соціальна відповідальність: діти встановлюють правила власної поведінки та поведінки групи. Під час ранкової зустрічі й упродовж усього дня вони уважно слухають, із повагою відповідають, практикують доброзичливість.
Освітнє середовище організовую таким чином, щоб кожна дитина почувала себе у класі затишно і безпечно. Водночас, є місця, де дитина зможе побути наодинці. Стіни і меблі використовуються для розміщення робіт учнів. Парти в класі переставляються в залежності від виду роботи.
У центрі роботи стоїть дитина. Один із пріоритетів – навчання, яке приносить дітям задоволення. Дитина має почуватись у школі вільно. Я прагну створити у класі родинний затишок. Діти відчувають, що вони потрібні вчителю і з задоволенням висловлюють власні відчуття про те, що відбувається на уроках – висловлюються малюнками, вчинками, словами. Правила роботи в класі ми випрацювали разом з дітьми. Як вчитель, прагну сформувати в учнів уміння робити висновки з власних помилок.
Звичайно, що навчання буде вдалим, якщо до участі у навчально-виховному процесі активно долучатимуться батьки, адже вони – перші вчителі й найкращі знавці своєї дитини. Тому я тісно співпрацюю з батьками, утворюючи партнерство, в центрі якого знаходиться дитина.
Форми спілкування, які застосовую в роботі з батьками – це:
• зустрічі батьків для планування заходів для класу або школи;
• обмін книжками про цікаві підходи до навчання і виховання дітей, зустрічі
дискусійних груп для обговорення прочитаного (безпосередньо або через соціальні мережі);
• святкові заходи, у яких беруть участь діти, вчителі й батьки;
Звичайно ж, батьківські збори (збори-тренінги, збори-лекція, збори-поради).
Об’єднання зусиль учителів і батьків сприяє особистісному зростанню дитини і полегшує засвоєння матеріалу.
МЕТА І ЦІЛІ ОЦІНЮВАННЯ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ
Курс розвитку сучасного освітнього процесу в напрямі формування компетентностей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести і перевірні (контрольні) роботи, які здебільшого зосереджуються на тому, чого НЕ знають чи НЕ вміють робити учні, відходять у минуле, на перший план виходять методи і форми оцінювання, які акцентують на протилежному – що знають і що вміють робити учні.
В перших двох класах НУШ учні не отримують оцінок у балах взагалі - такий спосіб оцінювання з’являється лише з третього класу, а за останнім рішенням – і 3-4 також.
Однак найголовніше, що замість табелів в молодшій школі з’явилося Свідоцтво досягнень учня — описова модель оцінювання учнів за 51-м показником.
Всі вони заповнюються вчителем і передбачають лише чотири рівні оцінювання: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результати з допомогою вчителя», «потребує значної уваги і допомоги».
У першій частині свідоцтва викладач оцінює соціальні і робочі компетентності школяра. Наприклад, чи дитина була активною на уроці, чи ставила запитання про щось нове і незрозуміле, чи виявляла самостійність у роботі, чи вирішувала конфлікти мирним шляхом.
У другій частині - оцінювання попредметне. Проте навчальні досягнення сформульовано в нестандартний спосіб. Наприклад, наскільки учень«цікавиться темами, що вивчаються, виявляє допитливість до навколишнього світу» (предмет Я досліджую світ), чи «дотримується правил спілкування: привітання, прощання, подяка, прохання, запитання» (предмет Українська мова), чи «орієнтується у просторі, пояснює розташування предметів»(Математика), чи «дотримується встановлених умов та правил гри» (Фізкультура) тощо.
Формувальне оцінювання допомагає оцінювати поступ дитини у навчанні, формувати в дитини впевненість у собі, наголошуючи на її сильних сторонах, а не на помилках; аналізувати хід реалізації навчальної програми й ухвалювати рішення щодо корегування програми і методів навчання відповідно до індивідуальних потреб учня/ учениці. Дитина має вчитися самостійно оцінювати свої досягнення та поступ, ставити цілі та обирати засоби для їх досягнення.
Таке оцінювання дає змогу досягти кількох цілей:
• вибудовувати індивідуальну траєкторію розвитку учнів;
• оцінити або визначити досягнення дітей на кожному з етапів освітнього
процесу;
• вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаровуванню;
• мотивувати учнів до прагнення здобути максимально можливі результати;
• виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, відсутність побоювання помилитися, переконання у своїх можливостях і здібностях.
Однією з важливих технологій оцінювання у початковій школі, є технологія портфоліо.
Портфоліо – це інструмент, який демонструє, чого досягла дитина.
Принципово змінився процес навчання. Для НУШ характерні:
-
навчання у формі гри;
-
багато практичних завдань та дослідів;
-
інтегровані уроки;
-
інтеграція методик LEGO (застосовую при вивченні матеріалу, під час опитування, для самооцінки).
-
заняття на свіжому повітрі;
-
робота в команді, спільне вирішення завдань;
-
атмосфера взаємопідтримки;
-
розвиток критичного мислення. Для цього застосовую різні стратегії:
« Асоціативний кущ», «Мозкова атака», «ЗХД» та ін..
-
діяльнісний підхід (це застосування щоденних ротаційних моделей «Щоденні 5» та «Щоденні 3»).
Відтепер головне завдання для учнів українських шкіл — опанувати за 12 років навчання не просто окремі предмети, але так звані «компетентності». Це означає, що учні не просто набувають знань, а вчаться використовувати їх на практиці й опановують навички.
