Вправи які дозволять зняти втому та побороти стрес!

Дата: 20.11.2023 09:45

Кількість переглядів: 89

Вправи які дозволять зняти втому та побороти стрес!

Для всіх дітей:

1.     “Посмішка по колу” – діти стоять у колі та по черзі посміхаються сусідові з правого боку, а потім – з лівого. Можна промовляти “Вітаю”.

2.     “Назви лагідно ім’я сусіда” – кожен учасник називає лагідно сусіда, який стоїть праворуч. І так по черзі, стоячи у колі.

3.     “Малюємо себе” – дитині пропонується намалювати себе зараз і в минулому. Запитайте дитину, що їй подобається і не подобається в собі.

4.     “Чарівний мішечок”. В мішечок “викидається” усе негативне – злість, образи, страх, сум. Потім викидається і сам мішечок. Варіант гри: з “чарівного мішечка” діти можуть взяти собі позитивні емоції, які вони забажають.

5.     “Компліменти” – по черзі діти говорять один одному компліменти, бажано говорити добрі слова про риси дитини, а не про її зовнішній вигляд.

6.     Вправи на дихання: “Хвилі”, “М’ячі”, “Спортсмени” та інші.

7.     Пальчикові ігри ( особливо корисні перед уроками, де є письмо ).

8.     Психологічні етюди на різноманітну тематику з використанням музики.

9.     “Кричалки” – діти повинні запам’ятати, що на певний колір “сигналу” потрібно зробити відповідну дію. На жовтий – мовчати, на зелений – плескати в долоні, на червоний – покричати.

10.                       10. Веселі фізкультхвилинки, фізкультпаузи.

Ігри для гіперактивних дітей

1.     “Зоопарк” – кожна дитина зображує свою тваринку, інші відгадують, кого вона зобразила. Після того, як усіх впізнали, всі “тваринки” стрибають, кричать, гарчать і т. ін.

2.      “Дзеркало” – дорослий показує рухи, а діти їх повторюють.

3.     “Спостережливість” — діти запам’ятовують зовнішній вигляд один одного, а потім закривають очі, дорослий за цей час щось змінює на дітях. Діти відкривають очі та пригадують, що змінилося.

4.     “Малюнок удвох” – діти діляться на пари, виконують малюнок удвох, тримаючись за один олівець та малюючи на одному аркуші паперу.

5.     “Помічник на день” – обирається гіперактивна дитина, яка на протязі дня повинна спостерігати за дітьми, допомагати їм вирішувати конфлікти, приходити на допомогу слабшим, розважати сумних і замкнутих дітей.

6.     “Заборонене число” — діти стоять у колі, домовляються про заборонене число або числа ( наприклад, 3, 7, 12 ). Потім починають лічбу по черзі і на кого припадає заборонене число, та дитина його не називає, а називає слідуючи число за ним число.

Ігри для агресивних дітей

1.     Ліплення з пластиліну ( можна з подальшим руйнуванням виліплених фігур ).

2.     Ігри з піском – з подальшим руйнуванням, виплескуючи негативні емоції.

3.     Зображення у малюнках своєї злості, гніву та подальше знищення малюнків.

4.     “Зморшки” – діти виконують цю вправу перед дзеркалом, помічаючи, яке негарне зле обличчя.

5.     “Чарівність” – формування дружніх стосунків. Дітям пропонується написати таємну записку декільком однокласникам, в яких описуються їхні риси чарівності. Якщо агресивній дитині ніхто не написав, педагог сам повинен написати таку записку.

Ігри для тривожних та сором’язливих дітей

1.     “Хто я?” – діти по черзі намагаються назвати якомога більше відповідей на запитання “Хто я?” з метою опису себе, використовуючи характеристики, риси, інтереси й почуття. Кожне речення починається з займенника “Я”: “Я – хороша людина”, “Я – людина, що займається спортом” …

2.     “Мій подарунок” – діти по черзі дарують подарунки один одному, зображуючи їх за допомогою міміки та жестів, рухів. Тому, кому дарують подарунок, повинен відгадати, що це за подарунок.

3.     “День народження”. Аналогічні грі “Мій подарунок”, але всі подарунки даруються сором’язливій дитині, яка повинна їх відгадати.

4.     “Покажи казку” – за допомогою міміки та жестів, можна підгрупами.

5.     “Закінчи речення” ( підняття самооцінки ):

• Я хочу …
• Я вмію…
• Я зможу…

Вправи на оволодіння і закріплення пози спокою і розслаблення м’язів рук

• Поза спокою

Сісти ближче до краєчка стільця, спертися на спинку, руки вільно покласти на коліна, ноги злегка розставити. Формула загального спокою вимовляється повільно, тихим голосом, з тривалими паузами:

Всі уміють танцювати,

І стрибати, й малювати,

Та не всі іще уміють

Розслаблятись, спочивать.

Є у нас такая гра –

Дуже легка і проста,

Уповільнюється рух

І зникає все навкруг…

І стає нам зрозумілим,

Що розслаблення нам миле!

„Кулачки”

Стисніть міцно пальці в кулаки. Руки лежать на колінах. Стисніть кулаки ще міцніше, щоб кісточки побіліли. Он як напружилися руки! Велике напруження. Нам неприємно так сидіти! Руки втомилися. Розслабили руки. Відпочиваємо. Кисті рук потепліли. Стало легко й приємно. Слухаємо і робимо, як я. Спокійно! Вдих – видих!

Ця і кожна наступна вправа повторюються тричі.

Руки на колінах,

Кулачки стиснуті,

Міцно, з напруженням

Пальці притиснуті (стиснуті пальці).

Пальчики сильніш стискаєм –

Відпускаєм, розтискаєм.

Легко припідняти й опустити розслаблену кисть.

• „Олені”

Уявімо собі, що ми – олені. Піднести руки над головою, схрестити їх, широко розчепіривши пальці. Ось які роги у оленя! Напружте руки. Вони стали твердими! Нам важко й незручно так тримати руки. Напруженість неприємна. Швидко опустіть руки на коліна. Розслабили руки. Спокійно. Вдих – видих.

Вправи на розслаблення м’язів ніг

Перед початком роботи з цими вправами діти повинні засвоїти вправи на розслаблення м’язів рук. Непогано, якщо дитина повторить ці вправи. Повторення може бути закінчене віршами:

Руки не напружені,

А розслаблені.

Наші руки так стараються,

Хай і ноги розслабляються!

• „Пружинки”

Уявімо, що ми поставили ноги на пружинки. Вони вискакують з підлоги і відштовхують носки наших ніг так, що вони підіймаються догори, а п’яти продовжують упиратися в підлогу. А тепер натискаємо на пружинки. Сильніше! Ноги напружені! Важко так сидіти. Припинили натискати на пружинки. Ноги розслабилися. Приємно. Відпочиваємо. Вдих – видих!

• „Засмагаємо”

Уявіть собі, що ноги засмагають на сонечку (витягнути ноги вперед, сидячи на стільці). Піднімаємо ноги, тримаємо. Ноги напружилися. Тут можна запропонувати дитині самій спробувати помацати, якими твердими стали її м’язи. Напружені ноги стали твердими, наче камінь. Опустили ноги. Вони втомилися, а тепер відпочивають, розслабляються. Як добре, приємно стало! Вдих – видих!

Ми чудово засмагаєм!

Вище ноги піднімаєм!

І тримаєм, і тримаєм…

Засмагаєм! Опускаєм (ноги різко опустити на підлогу).

Ноги не напружені,

А розслаблені.

Вправи на розслаблення м’язів рук, ніг і тулуба

• Вправа „Штанга”

Займімося спортом. Встань. Уяви собі, що ти підіймаєш важку штангу. Нахилися, візьми її. Стисни кулаки. Повільно підіймай руки. Вони напружені! Важко! Руки втомилися. Кидаємо штангу (руки різко опускаються вниз і вільно звисають уздовж тулуба). Вони розслаблені, ненапружені, відпочивають. Дихається легко. Вдих – видих!

Під час виконання вправи можна торкнутися м’язів плеча й передпліччя дитини і перевірити, як вони напружилися.

• „Кораблик”

Уявімо собі, що ми на кораблі. Хитає. Щоб не впасти, розставте ноги ширше і притисніть їх до підлоги. Руки зчепіть за спиною. Гойднуло палубу, притискаємо до підлоги праву ногу (права нога напружена, ліва розслаблена, трохи зігнута в коліні, носком торкається підлоги). Розпрямилися! Розлабили ногу. Хитнуло в інший бік. Притискаємо до підлоги ліву ногу. Розпрямилися! Вдих – видих!

Вправа виконується почергово для кожної ноги. Зверніть увагу дитини на напружені й розслаблені м’язи ніг.

Після навчання розслабленню ніг рекомендується ще раз повторити позу спокою.

Вправи на розслаблення м’язів живота

• „Кулька”

Уявімо, що ми надуваємо повітряну кулю. Покладіть руку на живіт. Надимаємо живіт, неначе це велика повітряна куля. М’язи живота напружуються. Це сильне напруження неприємне! Не будемо надувати велику кулю. Зробимо спокійний вдих животом так, щоб рукою відчути невелике напруження м’язів. Плечі піднімати можна. Вдих – видих! М’язи живота розслабилися. Стали м’якими. Тепер легко зробити новий вдих. Повітря саме легко входить до легенів. І видих вільний, ненапружений!

Ось як кульку надуваєм!

Рукою перевіряєм (вдих).

Кулька луснула – видихаєм,

Наші м’язи розслабляєм.

Дихається легко… рівно… глибоко…

• „Стільчик”

Дитина лежить на спині, руки вздовж тіла. Вона повільно починає підійматися й сідає ніби на стільчик. При підйомі м’язи живота напружуються, а коли вона сідає – розслаблюються. Стало добре, приємно. Поступово, повільно лягаємо знову на спину. Знову напружуються, а потім розслаблюються м’язи.

Вправи на розслаблення м’язів шиї

       Цікава Варвара

а) Поверніть голову вліво, постарайтеся це зробити так, щоб побачити якомога далі. Зараз м’язи шиї напружені. Помацайте шию зправа, м’язи стали твердими, ніби кам’яними. Повернімося у вихідне положення. Аналогічно в інший бік. Вдих – видих!

Ця цікавая Варвара

Гляне вліво…

Гляне вправо…

Потім знову уперед –

Нехай трохи відпочине.

Шия не напружена, а розслаблена.

Рухи повторюються по 2 рази у кожен бік.

б) Тепер підніміть голову догори. Погляньте на стелю. Більше відкиньте голову назад! Як напружилися шия! Неприємно. Дихати важко. Розпрямилися. Стало легко, вільно дихається. Вдих – видих!

в) А зараз повільно схиляємо голову донизу. Напружуються м’язи шиї. Ззаду вони стали твердими. Розпряміть шию. Вона розслаблена. Приємно, добре дихається. Вдих – видих!

Наступні групи вправ будуть спрямовані на ро­зслаблення м’язів обличчя і мовного апарату. Ро­зслаблення цих м’язів важливе не тільки для зняття загального збудження. Вони важливі також для формування чіткої, спокійної мови дитини. Тому рекомендується використовувати ці вправи і при роботі з дітьми з порушенням мови. Принцип кон­трасту з напруженням зберігається і на цьому етапі, причому знову напруження має бути короткочас­ним, розслаблення – тривалим, щоб саме воно зафіксувалося у свідомості дитини.

Ці групи вправ містять також і розслаблення за уявою. Воно полягає у впливі на дітей лише словом. Коли дитина, що відзначається підвищеною емоційністю, навчиться м’язовому розслабленню, з’явиться можливість зняття емоційної напруженостішляхом навіювання. Діти легко піддаються навіюванню, яке проводиться як гра „Чарівний сон”.

Дитина перебуває в позі спокою, очі закриті, во­на уважно слухає ведучого і виконує особливі ко­манди – спеціальні формули навіювання. Шляхом навіювання поглиблюється й закріплюється стан спокою і м’язевого розслаблення, який викли­кається у дітей за уявою.

Вправи на розслаблення мовного апарату (губ, нижньої щелепи).

• „Хоботок”

Витягнути губи „хоботком” (як при артикуляції звуку „у”). Губи напружилися. Нахиляємо „хобо­ток”. Тепер губи стали м’якими, ненапруженими (рот злегка прикритий, губи розслаблені).

Я наслідую слону,

Губи хоботком тягну,

А тепер їх відпускаю

І на місце повертаю.

Губи не напружені,

А розслаблені.

     „Рот на замку”

Стискаємо губи так, щоб їх зовсім не було видно. Закриваємо рот на замочок. Сильно-сильно стис­каємо губи. Їм стає неприємно. Відпускаємо губи. Ось якими м’якими й ненапруженими вони стали.

• „Жабенята”

Губи витягуються, як при вимові звуку „і”, а потім повертаються на місце.

Розтягаєм рот до вуха,

Як це робить і ропуха.

Розтягну я рот до вух

І ніскільки не втомлюсь!

Губи не напружені

І розслаблені. 

• „Чарівний сон”

Дитина перебуває у позі спокою. Дорослий дає їй таку установку: зараз, коли я читатиму вірші, ти за­криєш очі. Починається гра „Чарівний сон”. Ти не заснеш по-справжньому, будеш все чути, але не бу­деш рухатися і розплющувати очі, поки не „проки­нешся”. Уважно слухай і повторюй подумки мої слова. Шепотіти не потрібно. Спокійно відпочивай, заплющивши очі. Чарівний сон закінчиться, коли я скажу „Розплющ очі”. Увага: настає „чарівний сон”.

Вії опускаються…

Очі закриваються…

Ми спокійно спочиваєм (2 рази)

Сном чарівним засинаєм.

Дихається легко, рівно, глибоко.

Руки наші спочивають…

Ноги теж відпочивають.

Спочивають, засинають (2 рази)

Шия не напружена

І розслаблена…

Губи трохи розтуляються,

Все чудово розслабляється (2 рази).

Дихається легко… рівно… глибоко…

Тривала пауза.

Ми спокійно спочивали,

Сном чарівним засинали.

Добре нам відпочивати!

А пора уже й вставати!

Міцно кулачки стискаєм,

Їх повище піднімаєм.

Потягнутися! Усміхнутися!

Усім розплющити очі і встати.

Віршована формула читається повільно, тихим го­лосом, з тривалими паузами. Бажано використову­вати спокійну, розслабляючу музику. Цю вправу можна виконувати перед денним або нічним сном дитини для зняття накопиченої втоми і напруження.

Вправи на розслаблення мовного апарату (губ, щелеп, язика).

• „Сердитий язик”

Язик упирається у верхню губу, потім відпус­кається. Він намагається виштовхнути зуби назовні, потім розслабляється, ніби спить.

З язиком сталося щось:

Він штовхає зуби!

Наче хоче їх за щось

Виштовхнуть за губи!

Він на місце повертається

І чудово розслабляється.

• „Горошина”

Язику незручно бути у такому положенні, і ми повертаємо його на місце. Він розслабився, відпочиває.

• „Гірка”

Утримуючи кінчик язика за нижніми зубами, вигнути його гіркою. Неприємно так довго тримати язика. Він повер­тається на місце й розслаб­ляється.

Гра „Плутанина”

Гра для кількох дітей. Вони стають в коло, закри­вають очі і, витягнувши вперед руки, сходяться в центрі. Правою рукою кожна бере за руку будь-яку іншу дитину, ліва залишена для того, щоб за неї хтось узявся. Після цього всі відкривають очі. Доро­слий допомагає дітям у тому, щоб за одну руку взя­лася тільки одна дитина. Таким чином утворюється плутанина. Завдання дітей – розплутати, не відпус­каючи рук.

У цій грі добре використовувати веселу, бадьору музику.

Гра „Ведмедики”

Дитина перетворилася на маленьке ведмежа. Воно лежить у барлозі. Подув холодний вітер і проник у барліг. Ведмежа замерзло. Воно зіщулилося у ма­ленький клубочок – гріється. Стало спекотно, вед­межа розгорнулося й загарчало.

Дорослий розповідає дитині про ведмежа, а та зображує його рухи. Вправа розрахована на ро­зслаблення м’язів.

Гра „Насос і м’яч”

Гра може проводитися у групі й індивідуально. Один з учасників (можливо, дорослий) стає насо­сом, інші – м’ячами. Спочатку „м’ячі” стоять, обм’яклі усім тілом, на напівзігнутих ногах. Корпус нахилений вперед, голова похилена. Коли „насос” починає надувати „м’ячі”, супроводжуючи свої дії звуком, діти починають розпрямлятися, надимають щоки і піднімають руки. „М’ячі” надуті. Ведучий витягає шланг насоса з „м’ячів”. Діти з силою відтворюють звук „ш-ш-ш-ш”, повертаючись у вихідне положення. Насосом може бути й дитина.

Бажано, щоб при проведенні цих ігор і вправ у кімнаті звучала неголосна музика. Важливо, щоб настрій музики збігався з характером вправ. Музич­ний супровід сприяє створенню і підтриманню емоційного фону. Рекомендується навчити дітей для набуття ними досвіду спілкування із власним тілом простим навичкам м’язового розслаблення.

Бесіда „Як можна спілкуватися без слів”

Обговоріть з дитиною, за допомогою яких засобів вона може спілкуватися з іншими людьми. Напев­не, вона відразу ж назве мову. Запитайте її, як мож­на без слів порозумітися з людиною, як за допомо­гою жесту, міміки передати свій емоційний стан. Чи можна довідатися, про що думав, що відчував письменник, художник чи композитор, читаючи, розглядаючи чи слухаючи їхні твори. Спробуйте ро­згадати настрій автора, читаючи якусь книгу або слухаючи музику.

Гра „Іноземець”

До вас на гостину приїхав іноземець, який не знає української мови, а ви не знаєте тієї мови, якою ро­змовляє він. Запропонуйте дитині поспілкуватися з ним, показати йому свою кімнату, свої іграшки, за­просити пообідати, звичайно, усе це без слів.

Гра „Зобрази казку”

Грають дві команди (або дві дитини). Одна команда замислює якусь відому казку або мультфільм і намагається зобразити її без слів. Інша ж група повинна здогадатися, яка це казка і хто ко­го зображує. Завдання можна ускладнити тим, що з допомогою міміки і пантоміміки зображувати не тільки героїв, а й речі, які їм належать.

У цій грі важливо спочатку домовитися про спільне демонстрування казки, а потім вже коорди­нувати свої дії один з одним без слів.

Гра „Зіпсований телефон”

Це мовна гра для кількох учасників. Діти сідають в одну лінію. Перша дитина задумує слова. Завдан­ня — передати це слово по вервечці якомога швид­ше, говорячи пошепки на вухо один одному. В кінці гри перший і останній учасники проголошу­ють перший варіант слова і те, що почув останній. Діти порівнюють, наскільки змінився зміст слова. Можна простежити ті зміни, які відбувалися при передачі слова. Для цього кожна дитина повідо­мляє, що їй почулося.

Ця гра спрямована на розуміння важливості пра­вильної грамотної мови для спілкування із співбесідником.

Гра „Піктограми”

а) Для цієї гри необхідно виготовити набір карт-пікторагм. Піктограми – це зображення облич лю­дей у різному емоційному стані. Вам знадобиться два набори карток – один цілий, другий – нарізаний.

Дітям дається набір шаблонів, вони розпізнають настрій (емоції) і дають найменування кожній піктограмі (визначають, яка людина: весела чи смутна, сердита чи добра, щаслива або збентежена). Потім пропонується інший такий самий набір, тільки розрізані шаблони перемішуються між собою. Дітям пропонується допомогти людям, знайти й зібрати їхні фотографії.

б) Після визначення настрою кожної піктограми діти розбиваються на пари. Кожен учасник має свій набір піктограм. Один учасник бере піктограму і, не показуючи її другому, називає настрій, який на ній зображено. Другий повинен знайти картинку, заду­ману його партнером. Після цього дві вибрані кар­тинки порівнюються. При неспівпаданні можна попросити дітей пояснити, чому вони вибрали ту чи іншу піктограму для визначення настрою.

Ця гра спрямована на тренування вміння розпізнавати емоційний стан за мімікою.

Гра „Мімічна гімнастика”

Дитині пропонується виконати ряд вправ для мімічних м’язів обличчя. Наморщити лоба, підняти брови (подив). Розслабитися. Зберегти лоба гладеньким протягом однієї хвилини. Звести брови, насупити (сердитий). Розслабитися. Повністю ро­зслабити брови, закотити очі (а мені все одно – байдужість). Розширити очі, рот відкритий, руки стиснуті в кулаки, все тіло напружене (страх, жах).

Розслабитися. Розслабити ніздрі, зморщити носа (гидливість, вдихаю неприємний запах). Розслаби­тися. Стиснути губи, примружити очі (презирливість). Розслабитися. Усміхнутися, підморгнути (весело, он я який!).

Мета гри – вивчення міміки обличчя і пов’язано­го з ним емоційного стану людини, тренування ви­разної міміки.

Гра „Чарівний мішок”

Перед цією грою необхідно обговорити з дити­ною, який у неї зараз настрій, що вона відчуває, можливо, вона ображена на когось тощо. Потім ди­тині пропонується скласти у чарівний мішок усі не­гативні емоції: злість, образу, сум тощо. Цей мішок з усім поганим, що в ньому є, викидається. Можна запропонувати викинути його самій дитині. Добре, якщо дорослий також складе до цього мішка й власні негативні емоції.

Можна використовувати ще один „чарівний” мішок, з якого дитина може взяти собі ті позитивні емоції, які вона бажає.

Гра спрямована на усвідомлення свого емоційно­го стану і вивільнення від негативних емоцій.

Гра „Малюємо емоції пальцями”

Дитині пропонується намалювати свої емоції пальцями. Для цього необхідно використати скля­ночки з гуашевою фарбою. Можна намалювати свій настрій за допомогою пальців.

Гра спрямована на висловлення усвідомлення свого емоційного стану. У цьому випадку не важли­во, чи буде сюжетний малюнок. Можливо, дитина просто намалює якісь плями, дайте їй можливість спробувати самовиразитися, відтворити свої емоції на аркуші паперу.

Гра „Музика емоцій”

Прослухавши музичний уривок, діти описують настрій музики за шкалою: весела – сумна, задово­лена – сердита, смілива – боягузлива, святкова – буденна, задушевна – відчужена, бадьора – втом­лена, спокійна – схвильована, повільна – швидка, тепла – холодна, ясна – похмура.

Ця вправа сприяє не лише розвиткові розуміння передачі емоційного стану, а й розвитку образного мислення.

Гра „Малюємо настрій музики”

Після прослуховування і обговорення характеру і настрою музики можна запропонувати дітям нама­лювати її. Це сприяє формуванню вміння вислови­ти свої почуття, враження через колір, малюнок. Перед малюванням обумовлюється, яка фарба (колір) відповідає якому настрою.

Бесіда „Способи підвищення настрою”

Обговоріть з дитиною, як можна самій собі підви­щити настрій. Постарайтеся придумати якомога більше таких способів (усміхнутися собі в дзеркалі, спробувати розсміятися, згадати про щось хороше, зробити добру справу іншому, намалювати собі кар­тинку тощо).

Перед тим, як розпочати використовувати ігри, описані в цьому розділі, необхідно провести з дити­ною невелику бесіду про те, які емоційні настрої во­на знає. Дитина повинна пригадати ситуацію, в якій вона відчувала ту чи іншу емоцію, чим був виклика­ний такий стан, що вона при цьому відчувала. Мож­на обговорити зовнішні прояви кожного емоційно­го стану. Запитайте дитину, як вона розуміє слова „емоції”, „почуття”, коли вони виникають.

Гра „Хто я?”

Діти по черзі намагаються назвати якомога більше відповідей на запитання „Хто я?”. З метою опису себе використовуються характеристики, риси, інте­реси й почуття, і кожне речення починається з за­йменника „Я”. Наприклад: „Я дівчинка”, „Я – лю­дина, що займається спортом”, „Я хороша людина” тощо. Дорослий стежить за тим, щоб діти не повторювали те, що говорили попередні діти, а описува­ли саме себе.

Ця гра дає дітям можливість поглянути на себе ніби з різних боків, розширити уявлення про себе.

Гра „Склади оповідання”

Дитині пропонується скласти оповідання на тему, яку може запропонувати дорослий, або на тему, яку дитина обере сама. Теми можуть бути такими: „Я люблю, коли…”, „Мене турбує…”, „Коли я злий…”, „Коли мені погано…”, „Коли мене ображають…”, „Чого я не можу…”, „Я боюся…”.

Важливо, щоб дитина давала не лаконічну відповідь, а повну, розгорнуту оповідь. Потім ці оповідання можна програти, причому, у головній, ролі має бути сам оповідач. Разом з дітьми можна придумати шляхи виходу з цих ситуацій і також програти їх.

Гра „Склади оповідання”

Дорослий звертається до дитини: „Давай-но сяде­мо зручніше, розслабимося і закриємо очі. Послу­хаємо, що відбувається навколо і всередині тебе. Уважно прислухайся до своїх відчуттів… Що ти за­раз відчуваєш, чого хочеш? Що ти почув?”. Дитина ділиться своїми враженнями.

Ця вправа розвиває концентрацію уваги, сприяє зверненню уваги на себе, на свої відчуття.

Гра „Зоопарк”

Діти перетворюються на тварин, на тих, на кого забажають самі. Спочатку всі сидять за стільцями („у клітках”). Кожна дитина зображує свою твари­ну, інші вгадують, кого вона зображує. Після того, як усіх „упізнали”, „клітки” відкриваються і „звірі” виходять на свободу: стрибають, бігають, кричать, гарчать.

Вправа „Країна плям”

Ця вправа може бути як індивідуальною, так і гру­повою. Перед дітьми кладеться великий аркуш па­перу, на якому вони повинні намалювати плями: кольорові, будь-якої величини і форми. Потім дітям пропонується спробувати роздивитися в плямах якусь картинку, вигадати казку про побачене.

Вправа „Малюємо себе”

Дитині пропонується кольоровими олівцями на­малювати себе зараз і в минулому. Обговоріть з нею деталі малюнка, в чому вони відмінні. Запитайте дитину, що їй подобається і не подобається в собі.

Ця вправа спрямована на усвідомлення себе як індивідуальності, усвідомлення різних сторін свого характеру. Це корисно для визначення того що змінилося в дитині порівняно з минулим і що ще хотілося б змінити.

Вправа „Країна Х” (колективний малюнок)

Ця вправа передбачає спільне малювання дітей на великому аркуші паперу. Дітям пропонується разом придумати свою країну, дати їй назву і намалювати. Кожна дитина малює на спільній картині те, що хо­че. Дорослий також може брати участь у спільному малюванні.

Ця вправа дає можливість кожній дитині брати участь у спільній діяльності, допомагає побачити, яке місце займає дитина в групі. Вона також допо­може закріпити наочно ті знання, які дитина одер­жує в школі на заняттях або в дитячому садку.

Цикл бесід „Кого ми називаємо добрим (чесним, ввічливим тощо)”

З дітьми обговорюються деякі людські якості, які сприяють ефективному спілкуванню. Разом з дітьми виробляються правила того, як розвинути в собі ці якості.

а) Доброта.

Правила доброти:

— допомагати слабким, маленьким, хворим, ста­рим, тим, хто потрапив у біду;

— прощати помилки іншим;

— не бути жадібним;

— не заздрити;

— жаліти інших.

б) Чесність.

З дітьми обговорюються такі теми: „Чи важко бу­ти чесним?”, „Як дотримати свого слова?” тощо. Правила чесності:

— сказав – зроби;

— не впевнений – не обіцяй;

— помилився – визнай;

— забув – попроси пробачення;

— говори те, що думаєш;

— не можеш сказати правду – поясни чому;

— не видавай чужу таємницю.

в) Ввічливість.

Правила в і ч л и в о с т і:

— ввічливість – уміння поводити себе так, щоб іншим було приємно з тобою;

— будь завжди привітний: вітайся при зустрічі, дя­куй за допомогу, відходячи – попрощайся;

— не примушуй за тебе хвилюватися, ідеш – ска­жи, куди йдеш і о котрій годині повернешся;

— не капризуй, не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.

Зміст бесід можна закріплювати в сюжетно-роле­вих іграх („Школа”, „Дочки-матері”, „Лікарня” то­що). Обговоріть, які складності виникали під час ігор, з порушенням яких правил вони були пов’язані.

Вправа „Поводир”

Вправа виконується в парах. Спочатку ведучий водить веденого з пов’язкою на очах, відчуваючи почуття керівництва і відповідальності за його без­пеку. Потім діти обмінюються ролями.

Ця вправа розвиває почуття відповідальності за іншу людину, довіри один до одного. Докладніше вона буде описана у розділі „Дитина з порушенням самооцінки”.

Програвання ситуацій

Для дітей буде цікаво й корисно розігрувати різні ситуації. Це можуть бути ситуації з реального жит­тя, приміром, конфлікт, що виник у грі, або запро­поновані дорослим, але теж близькі до реальних, наприклад: „Ти посварився з другом, а тепер хочеш помиритися”, „Ти приніс до дитячого садка апельсин, а твій друг сьогодні не має нічого смачненько­го”, „Ти прийшов на дитяче свято, де нікого не знаєш. Познайомся з дітьми” тощо.

Вправи й ігри, описані у цьому розділі, сприяють розвиткові згуртованості групи, організації спільних дій. Вони також розвивають почуття спільності і сприяють встановленню у групі атмосфери довіри і безпеки, формують уважне і дбайливе ставлення один до одного. Слід відзначити, що діти самі фор­мулюють ті правила, які допоможуть їм ефективно спілкуватися (дружби, ввічливості тощо). Поступово в ході ролевих ігор можна розпочати використову­вати такі прийоми:

— створення обстановки, що відповідає грі;

— обмін ролями – діти під час гри обмінюються ролями, що дає можливість стати на точку зору іншого, відчути його переживання;

— дзеркало – після гри діти прагнуть якомога точніше зобразити позу, звички, типові вирази об­личчя тієї чи іншої дитини.

У грі необхідно звернути увагу на взаємодію дітей, а також на можливі причини виникнення тих чи інших проявів.

Вправа „Вітання”

Мета: розвиток почуття єдності, зняття напруги.

Діти стають у коло. Ведучий учить дітей правильно вітатися: „Подивіться будь-ласка, на свого сусіда, посміхніться йому, вклоніться і скажіть: „Вітаю”, а зараз зробіть те саме із сусідом з іншого боку”.

Існує ще один вид вітання – невербальне (тактильне): так само діти стають у коло, ведучий пропонує торкнутися плечем сусіда з одного боку, а потім – з іншого; те саме можна зробити носиками, долоньками.

Вправа «Ехо»

Мета: розвиток уваги одне до одного, створення можливості кожній дитині відчути себе в центрі уваги.

Діти стають у коло. Ведучий каже: „Той, хто сидить праворуч мене, називає своє ім’я і приплескує долоньками, ось так: „Ка – тя” (по складах), а ми дружно, як ехо, за ним повторюємо”. Потім по колу всі по черзі кажуть своє ім’я.

Вправа «Посмішка по колу»

Мета: розвиток почуття доброзичливості, уваги одне до одного.

Діти стають у коло. Ведучий пропонує дітям передати уявну посмішку з рук у руки по колу, посміхаючись один одному і промовляючи до свого сусіда що-небудь приємне і хороше.

Вправа «Добре серце»

Мета: розвиток навичок спілкування, групової взаємодії.

Ведучий розташовує дітей у формі уявного серця, пропонує дітям по черзі передавати мотузок або клубок ниток, говорячи при цьому компліменти один одному. У ході гри з’єднується мотузок, який кладеться на підлогу. Ведучий пропонує подивитись на фігуру і сказати, що вона їм нагадує, що вони відчувають.

« повернутися