Поради психолога

Дата: 20.11.2023 09:38

Кількість переглядів: 21

Як допомогти дитині відновити почуття безпеки?

Війна і загалом будь-які глобальні зміни провокують у дитини відчуття безладу, внутрішнього хаосу. Тому важливо навчити дитину методів саморегуляції, які допоможуть впоратися зі станом, коли дуже складно всередині й дитина не розуміє, що відбувається.

📍Створіть безпечний простір, безпечне місце для дитини: можна зробити невелику халабуду, щоб дитина там могла ховатися від цього почуття.

📍Запропонуйте разом надути повітряні кульки – це один із різновидів дихальних вправ. Вони допоможуть зняти тілесну напругу.

📍Подаруйте іграшку, яка б для дитини символізувала підтримку рідних і близьких.

📍Можете запропонувати дитині ігри з використанням льоду. Наприклад, заморозити якісь невеликі гумові іграшки в місткості з водою, і потім дитина їх «видобуває». Такі ігри дуже допомагають дитині зрозуміти, що з будь-яким станом, який є всередині, ми здатні впоратися й здатні на нього впливати.

Джерело: Арттерапевтичні Розмальовки

Як звільнитися від внутрішнього гніву

Страх, агресія та гнів – поширені емоції, які люди переживають під час війни. Відчуття несправедливості та болю. З часом їх стає все складніше контролювати.

Як допомогти собі звільнитися від важких емоцій? Всеукраїнська програма ментального здоров’я пропонує ефективну вправу під назвою «Сокира».

Що потрібно робити?

📍Станьте прямо, витягніть руки вперед та складіть їх разом перед собою долоня до долоні, ніби «сокиру»

📍Зробіть замах аж за голову та глибоко вдихніть

📍На видиху різко «розрубайте» повітря перед собою

Вправу потрібно повторювати доти, поки не відчуєте полегшення та розслаблення в тілі. І головне пам'ятайте: усі наші емоції, зокрема й деструктивні, зараз це нормально. Адже українці перебувають в умовах постійного стресу, і наше тіло це відчуває. 

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я

Як сформувати адекватну самооцінку у дитини?

Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе.

До Вашої уваги 15 найбільш дієвих стратегій поведінки, які допоможуть сформувати у дитини адекватну самооцінку.

1. Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших членів сім’ї.

2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі. Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речі важливі для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина і визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку.

3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність. Якщо ви даєте можливість малечі обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина і потребує контролю, встановленню меж, але ще більше їй треба життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями і потребами.

4. Привчати до самостійності. Коли ви надаєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама ладна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо у дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого.

5. Питайте пораду. Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною все знаючим і всемогутнім питає у неї пораду, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?» чи сім’ї взагалі «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у малечі збільшується в рази.

6. Говоріть про почуття. Відома психолог В. Оклендер сказала: «Емоції дитини формують саму її суть, саме її існування. Коли її почуття не мають цінності, вона сама не має цінності». Отже, коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не наколюються.

7. Будьте чесними. Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що сказавши дитині правду, істерики не уникнути. Саме тому, батьки часто брешуть, і надають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з оточуючими. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, дізнавшись правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина розуміє, що батьки, говорячи правду сприймають її, як особистість, з якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку малечі.

8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. Безкінечні «ні» та «не можна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще і не пробувати.

9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями і потребами. Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно.

10. Адекватно реагуйте на невдачу. Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти“, “чому ти мене не послухав?“, не нав’язувати малечі почуття провини типу “про що ти думав?“, “тепер ти не зможеш грати іграшкою, ти її зламав“. Ви звичайно можете допомогти дитині зрозуміти причини через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї.

11. Не порівнюйте дитину ні з ким. Так ви можете принизити значимість малюка, особливо, якщо він виявляється в гіршому світлі. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла.

12. Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте. Все це шлях до формування заниженої самооцінки дитини.

13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії. Тобто замість фрази «ти – лінивий», можна сказати «ти лінишся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…».

14. Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами.

15. Будьте для дитини гарним прикладом. Достатньо висока думка про себе, впевненість с своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – все це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.

ОЗНАКИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ В МАМ

У ВСІХ НАС БУВАЮТЬ ПЕРІОДИ СТРЕСУ. АЛЕ ІНОДІ МИ НАВІТЬ НЕ ПІДОЗРЮЄМО, НАСКІЛЬКИ ВИСНАЖЕНІ, НАВІТЬ ЯКЩО ТІ, ХТО НАС ОТОЧУЮТЬ, ГОВОРЯТЬ НАМ ПРО ЦЕ. ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ШКОДИТЬ НЕ ТІЛЬКИ ВАМ, АЛЕ Й ВАШОМУ ОТОЧЕННЮ. НА ЖАЛЬ, МОЛОДІ МАМИ ЗВИКЛИ ІГНОРУВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЙНІ ПОТРЕБИ, АДЖЕ ТУРБОТА ПРО СЕБЕ, ЗАДОВОЛЕННЯ СВОЇХ ПОТРЕБ, НАВІТЬ БАЗОВИХ (СОН, ЇЖА) СПРИЙМАЄТЬСЯ ЖІНКОЮ ЯК ЕГОЇЗМ. І, ЩО ЩЕ ГІРШЕ, ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ РОЗЦІНЮЄТЬСЯ ЯК СЛАБКІСТЬ.

СТЕРЕОТИП «СИЛЬНОЇ МАМИ» ШКОДИТЬ ЖІНКАМ. БУТИ СИЛЬНОЮ НЕ ОЗНАЧАЄ ПРАЦЮВАТИ ДО ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХІЧНОГО ВИСНАЖЕННЯ. ПОДИВІТЬСЯ НА МАТЕРИНСЬКУ СИЛУ З ТОЧКИ ЗОРУ БІЗНЕСУ: КОЛИ В КОМПАНІЇ ВІДКРИВАЄТЬСЯ НОВИЙ ВІДДІЛ, ДИРЕКТОР ШУКАЄ ХОРОШОГО МЕНЕДЖЕРА, ЯКИЙ СТАЄ КЕРІВНИКОМ ЦЬОГО ВІДДІЛУ. У СВОЮ ЧЕРГУ, ВІН НАБИРАЄ ШТАТ СПІВРОБІТНИКІВ, ЯКИМ ДОРУЧАЄ РОБОТУ.

БУТИ «СИЛЬНОЮ МАМОЮ» ОЗНАЧАЄ БУТИ ХОРОШИМ КЕРІВНИКОМ. ДОРУЧІТЬ ЧАСТИНУ СВОЄЇ ЩОДЕННОЇ РОБОТИ ЧОЛОВІКОВІ, РОДИЧАМ АБО ДРУЗЯМ. ЦЕ НАЙКРАЩЕ, ЩО ВИ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ І ДЛЯ СЕБЕ, І ДЛЯ СВОЄЇ СІМ'Ї.

РОЗГЛЯНЕМО НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МОЛОДИХ МАМ.
ОЗНАКА № 1. ВИ СТАЄТЕ РОЗСІЯНОЮ

ЗРОЗУМІЛО, МОЛОДІ МАМИ ЧЕРЕЗ ПОСТІЙНУ ЗАЙНЯТІСТЬ МОЖУТЬ ЗАБУВАТИ ПОТРІБНУ ІНФОРМАЦІЮ ЧАСТІШЕ, НІЖ ЗАЗВИЧАЙ. АЛЕ ЯКЩО ЦЕ ТРАПЛЯЄТЬСЯ ПОСТІЙНО, ЦЕ СВІДЧИТЬ ПРО ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ. У ТАКИХ ВИПАДКАХ ВИ МОЖЕТЕ СТАВАТИ НАДЗВИЧАЙНО РОЗСІЯНИМИ, ВТРАЧАТИ РЕЧІ Й НАВІТЬ ЗАБУВАТИ, ЩО ХОТІЛИ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ. ЧИМ РАНІШЕ ВИ ЗРОЗУМІЄТЕ ПРИЧИНУ ТАКОЇ ЗАБУДЬКУВАТОСТІ, ТИМ ШВИДШЕ ЗМОЖЕТЕ СОБІ ДОПОМОГТИ.

ОЗНАКА № 2. ВИ ЗРИВАЄТЕСЯ НА ДИТИНУ Й ЧОЛОВІКА

ОСТАННІМ ЧАСОМ ВИ СТАЛИ БІЛЬШ ДРАТІВЛИВОЮ, НІЖ ЗАЗВИЧАЙ? ВИ КРИЧИТЕ НА ДИТИНУ, А ПОТІМ ШКОДУЄТЕ ПРО ЦЕ, ВВАЖАЮЧИ, ЩО В ЦЬОМУ НЕ БУЛО НЕОБХІДНОСТІ? ВАШ ЧОЛОВІК КАЖЕ ВАМ, ЩО ОСТАННІМ ЧАСОМ У ВАС ЧАСТО ЗМІНЮЄТЬСЯ НАСТРІЙ? МОЖЛИВО, ВИ СХИЛЬНІ ДО ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ.

ОЗНАКА № 3. ВИ ПОСТІЙНО ВІДЧУВАЄТЕ ВТОМУ

НА ПИТАННЯ ПРО ВАШЕ САМОПОЧУТТЯ ВИ ЗАВЖДИ ВІДПОВІДАЄТЕ, ЩО ВТОМИЛИСЯ? У КІНЦІ ДНЯ ВИ З ОСТАННІХ СИЛ ДОПОВЗАЄТЕ ДО ЛІЖКА, А НА РАНОК ВСЕ ОДНО ВІДЧУВАЄТЕ СЕБЕ ВИСНАЖЕНОЮ? БЕЗСУМНІВНО, ВИ СХИЛЬНІ ДО ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ.

ОЗНАКА № 4. ВИ СТАЛИ МЕНШЕ УВАГИ ПРИДІЛЯТИ ДОМАШНІМ ОБОВ'ЯЗКАМ

ВИ ЗАВЖДИ ГОТУВАЛИ ДІТЯМ ОБІД ІЗ ТРЬОХ СТРАВ, АЛЕ ОСТАННІМ ЧАСОМ КАЖЕТЕ ЇМ: «ВІЗЬМІТЬ ЩОСЬ У ХОЛОДИЛЬНИКУ?» РАНІШЕ ВИ ГОДИНАМИ ГРАЛИ З ДИТИНОЮ, А ТЕПЕР НАСИЛУ ВИТРИМУЄТЕ КІЛЬКА ХВИЛИН? ВИ ВІДЧУВАЄТЕ ПРОВИНУ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО НЕ ПРИДІЛЯЄТЕ ДОСТАТНЬО УВАГИ ДІТЯМ? ЦЕ ЯВНА ОЗНАКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. У ВАС НЕМАЄ СИЛ ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ, НЕ КАЖУЧИ ВЖЕ ПРО ТЕ, ЩОБ БУТИ ЗРАЗКОВОЮ МАТІР'Ю.

ЯК УПОРАТИСЯ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ

ЯКЩО ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО СХИЛЬНІ ДО ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ, ВИКОРИСТОВУЙТЕ НАВЕДЕНІ НИЖЧЕ СТРАТЕГІЇ. ВИГОРАННЯ МОЖЕ ТРАПИТИСЯ З КОЖНИМ, ТОМУ НЕ ДУМАЙТЕ, ЩО З ВАМИ ЩОСЬ НЕ ТАК. НЕ СОРОМТЕСЯ ЗВЕРНУТИСЯ ПО МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ Й ДОТРИМУЙТЕСЯ НАСТУПНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ:

• НАВЧІТЬСЯ ГОВОРИТИ «НІ». ПРИЧИНОЮ ВИГОРАННЯ МОЖЕ БУТИ ТЕ, ЩО ВИ ЗАВЖДИ З УСІМА ПОГОДЖУЄТЕСЯ. ЧАСТО ЖІНКИ ПОЧУВАЮТЬСЯ НІЯКОВО, ВІДМОВЛЯЮЧИ КОМУСЬ. НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО. ЯКЩО ВИ ПОВНІСТЮ ВИСНАЖЕНІ, ВАШ ЕМОЦІЙНИЙ СТАН МОЖЕ ПЕРЕДАТИСЯ ВАШИМ ДІТЯМ. НАВЧІТЬСЯ ГОВОРИТИ «НІ».

• ЗАЙМАЙТЕСЯ ЙОГОЮ ВДОМА. ЯКЩО У ВАС НЕМАЄ МОЖЛИВОСТІ ЗАЙМАТИСЯ ЙОГОЮ В СПОРТИВНОМУ ЗАЛІ, ЗАЙМАЙТЕСЯ ЦИМ УДОМА З ДОПОМОГОЮ ВІДЕОУРОКУ. ЙОГА ДОПОМАГАЄ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ Й ВІДНОВИТИ ЕНЕРГІЮ.

• ПРОЙДІТЬ КУРС ПСИХОТЕРАПІЇ. ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ МОЖЕ БУТИ ВИКЛИКАНЕ НЕПРИЄМНИМИ ПОДІЯМИ У ВАШОМУ ЖИТТІ (ТАКИМИ ЯК РОЗЛУЧЕННЯ, ХВОРОБА, ВИКИДЕНЬ, СМЕРТЬ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ ТОЩО). У ТАКИХ ВИПАДКАХ МОЖЕ ДОПОМОГТИ ВІЗИТ ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА.

• ЧАС ВІД ЧАСУ ВИМИКАЙТЕ ТЕЛЕФОН І КОМП'ЮТЕР. ЯКЩО ВИ ДО САМОЇ НОЧІ ВІДПОВІДАЄТЕ НА ЕЛЕКТРОННІ ЛИСТИ Й СМС З РОБОЧИХ ПИТАНЬ, ЦЕ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ СТРЕС І РОЗЛАДИ СНУ. ВИМИКАЙТЕ ВЕЧОРАМИ ЕЛЕКТРОННІ ПРИСТРОЇ, ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ СОБІ ПОВНОЦІННИЙ ВІДПОЧИНОК.

• ЗАРУЧІТЬСЯ ПІДТРИМКОЮ ЧОЛОВІКА. БІЛЬШІСТЬ ОБОВ'ЯЗКІВ З ДОГЛЯДУ ЗА ДІТЬМИ ЛЯГАЄ НА ВАШІ ПЛЕЧІ? ЯКЩО ТАК – ВАРТО ПОГОВОРИТИ З ЧОЛОВІКОМ Й ПЕРЕДАТИ ЧАСТИНУ ОБОВ'ЯЗКІВ ЙОМУ. ЯКЩО ЧОЛОВІК ВАМ ДОПОМАГАЄ, АЛЕ ВИ ВСЕ ОДНО ВИБИВАЄТЕСЯ З СИЛ, ПОПРОСІТЬ ДОПОМОГИ У ВАШИХ БАТЬКІВ АБО СКОРИСТАЙТЕСЯ ПОСЛУГАМИ НЯНІ.

• НЕ ЗАВИЩУЙТЕ СВОЇХ ОЧІКУВАНЬ. ЯКЩО ВИ ДУМАЄТЕ, ЩО ЗАВЖДИ БУДЕТЕ ВИКЛАДАТИСЯ НА 100 %, ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ ЦЬОГО ЗРОБИТИ Й ТІЛЬКИ ЗАРОБИТЕ СТРЕС. ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ПОТРІБНО РОЗПУСТИТИ ДИТИНУ Й ДАТИ ЇЙ ПОВНУ СВОБОДУ ДІЙ. ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ПОТРІБНО ПІКЛУВАТИСЯ ПРО СЕБЕ. ДАВАЙТЕ СОБІ ПОБЛАЖКИ ТАМ, ДЕ ЦЕ МОЖЛИВО, І НЕ ЗВИНУВАЧУЙТЕ СЕБЕ ЗА ПОМИЛКИ.

• НАВЧІТЬСЯ СПРАВЛЯТИСЯ ІЗ ЗАНЕПОКОЄННЯМ. ТРИВАЛЕ АБО ЧАСТЕ ЗАНЕПОКОЄННЯ МОЖЕ ПРИЗВОДИТИ ДО ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. СПРАВИТИСЯ З ЗАНЕПОКОЄННЯМ ВАМ ДОПОМОЖУТЬ ЗАНЯТТЯ ЙОГОЮ АБО ФІЗИЧНІ ВПРАВИ. ТАКОЖ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА.

• ХОДІТЬ ДО СПОРТЗАЛУ, ЯКЩО У ВАС Є ТАКА МОЖЛИВІСТЬ. ВИ ЗМОЖЕТЕ ЗАЛИШАТИСЯ В ГАРНІЙ ФІЗИЧНІЙ ФОРМІ, РОЗШИРИТИ СВОЄ КОЛО СПІЛКУВАННЯ, НА ДЕЯКИЙ ЧАС СПРЯМУВАТИ УВАГУ ЗІ СВОЇХ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ НА ЩОСЬ ІНШЕ.

• ХАРЧУЙТЕСЯ ПОВНОЦІННО. ВАШЕ ХАРЧУВАННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВПЛИВАЄ НА ВАШ НАСТРІЙ.

• ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ ВПОРАТИСЯ З ВІКОВИМИ ПРОБЛЕМАМИ. ЯКЩО ДИТИНА СТРАЖДАЄ ВІД ФІЗИЧНИХ АБО ЕМОЦІЙНИХ ПРОБЛЕМ, САМЕ ЦЕ МОЖЕ БУТИ ПРИЧИНОЮ ВАШОГО ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. ПРОКОНСУЛЬТУЙТЕСЯ З ДИТЯЧИМ ЛІКАРЕМ АБО ПСИХОЛОГОМ, ЩОБ ЗНАЙТИ ОПТИМАЛЬНЕ РІШЕННЯ.

МОЛОДИМ МАМАМ НЕ ВАРТО ЛЕГКОВАЖНО СТАВИТИСЯ ДО ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. НЕ СОРОМТЕСЯ ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ. НЕ БЕРІТЬ НА СЕБЕ НЕПОСИЛЬНУ НОШУ – ПОПРОСІТЬ ДОПОМОГИ У БЛИЗЬКИХ.

https://childdevelop.com.ua/articles/parents/4702/

Пам’ятка для батьків «Як виховати слухняну дитину!»

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Ваша поведінка – приклад для наслідування.
2. Змінюйте оточення, а не дитину. Не карайте дітей за їхню природну цікавість.
3. Критикуйте не дитину, а її вчинки. Критика дитини сприятиме формуванню заниженої самооцінки.
4. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.
5. Висувайте реальні вимоги. Вимоги до дитини мають відповідати їхнім віковим можливостям.
6. Обирайте виховання без застосування фізичної сили та приниження. Не намагайтеся виховати навички самоконтролю і поваги до інших за допомогою покарання.
7. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не дорікайте та не контролюйте їх постійно.
8. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина, навіть коли вона сердита. Цікавтеся тим, що вона робить та відчуває.

ЛЮБОВ Є НАЙВАЖЛИВІШОЮ ПОТРЕБОЮ ВСІХ ДІТЕЙ ТА ОДНІЄЮ З ОСНОВНИХ ПЕРЕДУМОВ ПОЗИТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ!!!

Як виховувати щасливих дітей

1. Будьте щасливими самі

Згідно з численними дослідженнями, існує чіткий взаємозв'язок між настроєм батьків і дітей. Малюки вміють багато що переймати в батьків, і їхній настрій також. Проявляючи увагу до власного емоційного благополуччя, ви гарантуєте, що дитина буде відчувати позитивні емоції. Дбайте про свої емоційні потреби, приділяючи час відпочинку, релаксації й підтримці стосунків з чоловіком (дружиною) за допомогою романтичних вечорів.

2. Культивуйте здоровий спосіб життя

Дітям, як і будь-якій людині, важливо насолоджуватися сном, фізичними вправами таздоровою їжею. Малюки ясельного віку фізично дуже активні, тому вам треба дати дитині достатньо часу і простору, щоб вона рухалася й залишалася активною. Звертайте увагу також і на потребу малюка в розпорядку дня. Хоча більшості дітей приносять задоволення незаплановані заняття, усе ж краще, коли в них є встановлений розпорядок дня, і діти знають, що буде далі.

Також звертайте пильну увагу на зв'язок між певними продуктами харчування й настроєм вашої дитини. У деяких дітей цукор (і цукровмісні продукти) не тільки підвищує енергійність, а і знижує настрій і навіть провокує агресивну поведінку.

3. Хваліть дитину

Не можна хвалити дітей за все, що вони роблять, хваліть дітей за те, що вони роблять правильно. Але й не примушуйте дитину відчувати, що їй треба досягти суттєвої мети, щоб заслужити ваше схвалення. Важливо, щоб метою виховання був розвиток у малюка мислення зростання. Треба вчити дитину розуміти, що успіх досягається за допомогою наполегливої праці та старанності. Щасливі діти, які мають мислення зростання, уміють досягати успіху та здатні насолоджуватися життям, не надто турбуючись про те, що про них думають інші люди.

4. Підтримуйте з дитиною тісний зв'язок

Дуже важливо, щоб дитина відчувала зв'язок з батьками та іншими членами сім'ї. Дитинство, яке проходить у тісному зв'язку з батьками, сприяє щастю в житті дитини. Малюк відчуває свій зв'язок з батьками, коли знає, що його люблять, розуміють, визнають і хочуть проводити з ним час. Коли ці потреби задовольняються, у дитини не виникають емоційні розлади, спонукання до ризикованої поведінки та гнітючі думки. Продемонструйте малюку свою беззастережнулюбов і переконайтесь у тому, що він відчуває її й перебуває у щасливому настрої. Ви зможете зміцнити емоційний зв'язок між вами й дитиною, якщо будете якомога частіше брати її на руки,проявляти емпатію у відповідь на її плач, читати та сміятись разом з нею.

5. Прищеплюйте правильне ставлення до успіху й невдачі

Якщо ви дійсно хочете, щоб у дитини була висока самооцінка, постарайтеся зменшити кількість компліментів і дати більше можливостей для засвоєння нових навичок. Саме вміння, майстерність, а не похвала, – це правильна основа для розвитку високої самооцінки вашого малюка. Розвивати самооцінку дитини у віці до чотирьох років дуже легко, оскільки, що б дитина не робила, вона оволодіває новими навичками. Батькам іноді важко дивитись, як дитина перевантажує себе роботою, але треба пам'ятати про те, що дуже мало вмінь даються з першої спроби. І не так важливо, зазнає дитина невдачі чи досягає успіху в будь-якому занятті, головне – вона засвоює вміння, учиться, практикується й набуває правильного ставлення до успіху й невдачі.

6. Дозвольте дитині відчувати себе затребуваною

Щастя дітей і вас як особистості багато в чому залежить від відчуття потрібності, затребуваності. Без цього почуття люди бояться, що їх можуть кинути й забути. У нас є вроджена потреба у приналежності й відчутті власної значущості. Дайте малюку відчути, що він є невід'ємною частиною сім'ї та відіграє в ній значущу роль з раннього віку. Покладайте на дитину відповідальність за виконання домашніх обов'язків і показуйте, як ви відчуваєте в ній потребу. Це дасть дитині відчуття причетності, відповідальності та щастя.

7. Розвивайте почуття вдячності

Згідно з дослідженнями, щастя тісно пов'язане з почуттям вдячності, яке призводить до емоційного благополуччя. Дослідження також показали, що люди, які ведуть щоденні та щотижневі щоденники вдячності, більш оптимістичні і швидше досягають своїх цілей. Хоча маленька дитина ще не може вести щоденник, батькам важливо щодня вчити її бути вдячноюнавіть просто за приємні моменти протягом дня. Щодня приділяйте час на висловлювання слів подяки та прищеплюйте цю звичку своєму малюку.

8. Виховуйте в дитини оптимістичне ставлення до життя

Важливо вчити своїх дітей бути оптимістами з раннього віку. Це вбереже вас, батьків, від численних стресів, коли дитина досягне підліткового віку й не стане вдаватись до похмурого, пригніченого настрою. Згідно зі статистикою, підлітки, які навчені шукати позитив у будь-якій проблемі, рідше впадають у депресію. Оптимізм пов'язаний зі щастям: чим більш оптимістична ваша дитина, тим вона щасливіша. Крім того, оптимісти більш успішні у школі, отримують більше задоволення від сімейного життя й рідше зіштовхуються із тривогами й депресіями.

9. Навчайте малюка бути працьовитим

Батькам важливо виховувати не досконалих, а працьовитих дітей. У батьків, які переоцінюють значення досягнень і досконалості, часто виростають діти, схильні до депресій. Стан тривоги, зловживання алкоголем або наркотиками також зазвичай пов'язані із прагненням до досконалості. Важливо хвалити малюка за старанність, старання, зусилля, а не за досягнутий результат. Так ваша дитина не буде боятись помилок і з більшим бажанням буде робити висновки й навчатись, отримувати нові враження й набувати нового досвіду.

10. Надавайте дитині час для ігор

Час, проведений дитиною у грі, можна порівняти з часом, проведеним дорослою людиною у глибоких роздумах. Граючи, діти вчаться та зростають. Немає правил того, скільки часу малюки повинні проводити у грі. Усе, що ви повинні зробити, це надати дитині можливість повноцінно грати й рости щасливою людиною.

Дитина і телевізор

• Не піддавайтесь  спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами.
• Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп’ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години в день (біля комп’ютера – не більше 12 хвилин) для старших дошкільнят.
• Намагайтесь не дозволяти дитині дивитись рекламу, а також художні фільми, які орієнтовані на дорослу аудиторію.
• Намагайтесь слідкувати за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео- і телепродукцію.
• Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп’ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б в тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати і оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.
• Після обговорення можна запропонувати малюку намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх з пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.
• Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру "Режисери-мультиплікатори”: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

Пам’ятаючи про велику роль ЗМІ в житті кожної людини, ви повинні пам’ятати про ту відповідальність, яка лежить на дорослих: зробити все можливе, щоб виключити негативний вплив інформаційного потоку на психіку дитини.

Коли дитина обманює
(поради  батькам)

За ситуації, коли ви помітили, що дитина стала нещирою, іноді вас  обманює, пропонуємо вам поводитися таким чином.

• Будьте  щирими зі своєю дитиною. Ваша дитина – ваше віддзеркалювання. Вона спостерігає за вами, як ви будуєте взаємини з навколишнім світом, і дотримується ваших правил і норм.
• Якщо ви знаєте, що дитина скоїла той або інший вчинок, поміркуйте, чи варто її запитувати: «Хто це зробив?» Сприймайте цей факт як подію, що вже відбулася, і ведіть розмову спокійно, обговорюючи подію, що вже трапилася.
• Поясніть малюкові, що кожна людина має право припуститися помилки.
• Дайте дитині можливість виправити свою помилку. Покажіть їй шляхи виходу  з ситуації.
• Повідомте дитині, як би ви вчинили у такій ситуації.
• Ніколи не намагайтеся «вивести дитину на чисту воду» при  сторонніх.
• Не наполягайте, якщо дитина не хоче зізнаватися у скоєному.
• У кожній ситуації думайте про причини брехні. Намагайтеся відчути те, що відчуває ваша дитина.
• Якщо брехня стає регулярною і ви відчуваєте, що ситуація неконтрольована, не соромтеся звернутися до фахівця. Ваша ситуація зовсім не унікальна. Багато батьків переживають це.

Якщо ви будете послідовними у своїх діях, не пошкодуєте свого вільного часу для налагодження довірливих взаємин із дитиною, то обов’язково матимете результат. Отже, сказати правду мамі, яка ставиться до дитини  з розумінням, малюкові простіше, ніж збрехати.

Успіхів Вам, любі батьки!

« повернутися